Вихід України на зовнішній ринок позик і розміщення єврооблігацій на три мільярди доларів дозволить знизити навантаження на держбюджет у піковий період виплат за зовнішніми боргами. Перше за три роки успішне розміщення суверенних єврооблігацій України стало свідченням серйозного інтересу інвесторів до України.
Прем’єр-міністр Володимир Гройсман прокоментував новий випуск 15-річних євробондів на три мільярди під 7,375% річних.
Компетентну оцінку цих подій дав Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського Інституту Майбутнього в ефірі радіостанції “Голос Столиці”.
— Це індикатор позитивних змін в країні?
— Насправді це зміна ставлення іноземних інвесторів і, насамперед, фондів до України. Але будемо чесними, три мільярди доларів — значна сума для України, але для глобального фінансового ринку вона не є такою. Крім того, необхідно брати до уваги той факт, хто виступив інвестором. Зазвичай в українські бонди інвестують фонди, і в фондах є структура портфеля, яка передбачає наявність невеликого сегмента для високоризикових активів. Ставка, за якою Україна залучила запозичення, досить висока для європейського ринку, але для загалом України — це хороший сигнал, тому що Україна знов потрапляє на карту інвестиційних фондів. На нас стали звертати увагу, це непогано.
— У Мінфіні розповіли, на що підуть $ 3 мільярди євробондів. Чи справді ця фінансова операція така значуща й успішна, як запевняє і Президент, і Прем’єр? У чому вона полягає?
— 2019 року Україна матиме пікові виплати за зовнішніми зобов’язаннями. Прем’єр у своєму виступі про це згадував. І я можу сказати, що саме 2019 рік для української економіки може бути вкрай критичний. Тому що ресурсів для цих виплат ми можемо не мати. Вони більші, ніж власні кошти НБУ, адже ЗВР складаються з українських грошей і грошей, які ми зараз формуємо завдяки МВФ. Тобто, якщо ми не будемо залучати інвестиції, якщо до України не буде надходити валюта, перед нами реально може постати загроза дефолту. Таким чином, те, що відбулось зараз, це хороший крок, щоб розтягнути терміни виплат, знизити пікове навантаження на 2019 рік і в цьому випадку знизити ризики для української держави та української економіки. Тобто в цьому контексті і Прем’єр, і Президент правильно кажуть.
— Чому упродовж трьох років Україна не виходила на міжнародний ринок капіталу?
— Запит був, але Україна перебувала в досить складній економічній ситуації. В країні війна, у нас падали економічні показники. Тільки упродовж останнього року економіка показує плюс. Інвестор, обираючи юрисдикцію для вкладення облігацій, оцінює ризики повернення цих інвестицій. Якби ми продовжували падіння, то нам було б дуже непросто залучити таким чином фінансовий ресурс. Тобто ми маємо збіг обставин, які дозволили Україні непогано розміститися. Насправді, ставка не низька. Але сам факт того, що Україна вийшла на зовнішні позики, означає, що ми меншою мірою будемо залежати від того ж МВФ. Україна більш гнучка в плані використання цих коштів. Гроші МВФ надходять не в економіку, а витрачаються на стабілізацію економіки, переважно на поповнення ЗВР. Гроші, які ми залучили зараз через бонди, витрачаються на покриття дефіциту бюджету і, відповідно, на можливу реструктуризацію бондів або зовнішніх зобов’язань, виплати за якими припадають на піковий для України 2019 рік. Таким чином, це перший крок. Але з часом, на мою думку, ставка, за якою ми залучаємо ресурси, можливо, буде знижуватися. Це дозволить переформатувати наявне боргове навантаження для України, знизити пікові періоди, знизити навантаження в пікові періоди, коли для економіки це буде дуже ризиковано. Крім того, 2019 рік — рік виборів, на який випадає пік соціальної і політичної активності.
— Українська влада стверджує, що залучені мільярди доларів — показник серйозного інтересу інвесторів до України.
— Це означає, що ставку за позикою можна було знижувати. Єдине, що ця інформація для наступного кроку. Наступну позику можна робити. Вона точно обійдеться дешевше, ніж ті 3%, під які ми залучили. До того ж, я не можу сказати, що інтерес інвесторів там колосальний. Дійсно, попит перевищував пропозицію, але це на державні бонди. Україна ж більшою мірою зацікавлена в приватних інвестиціях, які надходять в Україну і, по суті, задовольняють потреби реального сектору. Тут, на жаль, поки що нічого не бачимо, а це створення і валового продукту, і робочих місць, і кошти для наповнення бюджету. Сам факт виходу України на зовнішні ринки означає, що Україна потроху виходить на радар міжнародних інвестиційних фондів.
— За яких умов цей приватний інвестор може зацікавитися та прийти за українськими євробондами?
— Я можу сказати, що іноземний інвестор уже цікавиться Україною. Буквально кожного тижня в Україну приїжджають делегації різних івестфондів, і я точно бачу зростання інтересів. Протягом останніх двох років більше придивлялися, а зараз уже обирають активи для придбання та поглинання. Причому тут є інтерес традиційно до сектору виробництва харчових продуктів, є інтерес до інфраструктурних проектів і є дуже великий інтерес до енергетичних проектів. На мою думку, до кінця року можемо побачити інформацію про деякі знакові нові угоди, які підтвердять інтерес приватного капіталу до української економіки. Але на велику суму цьогорічних інвестицій у реальний сектор ми сподіватись не можемо.
— Ці нові облігації мають рекордний термін погашення — 15 років. Раніше цей термін не перевищував десяти років. Про що це свідчить?
— Загалом це хороший сигнал. Україна може у довшій перспективі оплачувати та розміщувати залучені фінансові ресурси. Є країни, які розміщують бонди на більш тривалі терміни. Це означає, впевненість інвесторів у стабілізації України зростає. Але повторюю, ті фонди, які зараз інвестують Україну, вкладають ту частину коштів, яка призначена для ризикових інвестицій зокрема. Ми не входимо до списку країн, облігації яких є блакитними фішками, у які всі вірять. За такими облігаціями, як правило, вкрай низька прибутковість. Для впевненого становлення української економіки, нам щороку потрібно залучати приватних інвестицій в економіку близько 20 мільярдів доларів. Цього року було б добре залучити хоча б десяту частину від цієї суми. Україна потенційно має можливість відновити економіку швидко. Ми втратили половину економіки з 2008 року, але інвестор не йде до юрисдикції, де не працюють правила. Правила, це не тільки закони. Це судова система, яка контролює виконання цих законів. Таким чином, щоб Україна стала привабливішою, нам треба привести до ладу судову систему. Нам потрібно змінити податкове поле, тому що боргове навантаження є високим. Податок на виведений капітал, який зараз активно обговорюється, це дуже хороша ініціатива. Американські інвестори озвучили, якщо Україна ухвалить таке рішення, то упродовж найближчого року не менше 500 мільйонів інвестицій можуть надійти в економіку України.
До речі, до кінця поточного року Україна повинна виплатити зовнішнім кредиторам близько 2,5 мільярдів доларів. При цьому економіст Ігор Полховський вважає, що з огляду на поведінку Верховної Ради і відсутність жорсткої позиції у Президента, найімовірніше, вимоги МВФ не будуть виконані, відповідно, до Нового року очікувати на черговий транш не варто.