» Без категорії » Денис Монастирський: Є багато осіб, зацікавлених у тому, щоб ДБР не запрацювало

Денис Монастирський: Є багато осіб, зацікавлених у тому, щоб ДБР не запрацювало

Процес відбору Директора Державного бюро розслідувань знаходиться в епіцентрі уваги: за ним пильно і дещо скептично слідкують медіа й уся українська спільнота. Українці, для яких вже звичними стали розчарування у старих і нових органах влади, чекають наступної «зради», а журналісти гострять свої пера, аби призначити у ній винних. Проте, очима самих членів комісії не все у процесі відбору однозначно, і з кожним кроком до визначення імені переможця конкурсу на посаду ДБР комісія все більше відчуває тягар відповідальності за своє рішення.

Нещодавно ми публікували першу частину інтерв’ю з Денисом Монастирським, експертом Українського інституту майбутнього, членом комісії з формування керівного складу ДБР, у якій він детально розкрив механізми відбору директора бюро. У другій – Денис розказав про ризики, які підстерігають комісію, а також про те, де хотілося б «підстелити соломи» у роботі ДБР, щоб українське суспільство не набило чергову шишку.

– Коли Україна дізнається ім’я переможця конкурсу на посаду Директора ДБР?

– За оптимістичного сценарію можна прогнозувати, що останній етап буде у січні або в лютому. На цьому етапі має відбутися друга співбесіда із кандидатами. Члени комісії матимуть нагоду вдруге поспілкуватись та оцінити кандидатів. При чому, якщо під час першої співбесіди для проходження на наступний етап треба набрати п’ять і більше голосів комісії, то під час другої співбесіди буде рейтингове голосування. Кандидат, який набере найбільшу кількість голосів членів комісії, переможе. Цікавий момент, що у випадку обрання Директора ДБР комісії, згідно закону, надано безпрецедентне право обрати одного кандидата і рекомендувати його на затвердження Президенту. Під час конкурсу в НАБУ комісія обирала двох кандидатів, а Президент з цих двох призначав Директора НАБУ (Петро Порошенко між Артемом Ситником і Миколою Сірим надав перевагу Ситнику). Комісія, яка відбирала керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, також пропонувала на вибір двох кандидатів (Максима Грищука та Назара Холодницького). Ще приклад – конкурсні комісії на зайняття посад керівників місцевих прокуратур – пропонували Генеральному прокурору по три кандидатури на посаду керівника. Тож комісії з обрання керівного складу ДБР доручено обрати, по суті, керівника нового державного органу (а Президенту лише закріпити вибір комісії своїм Указом). У зв’язку з цим, Комісія розуміє, яка відповідальність на неї покладена. І дуже сподівається на належний контроль і увагу з боку суспільства.

– Як надалі відбуватиметься робота по формуванню ДБР? Комісія обере Директора і який наступний етап? Чи закінчується на цьому робота комісії?

-На жаль, ні (сміється). Це тільки початок роботи комісії. Комісія наділена безпрецедентним правом обрати додатково від 70 до 120 посад (це залежить від організаційної структури та штатної чисельності, яку має затвердити майбутній Директор ДБР). Окрім посади Директора, ми ще маємо обрати першого заступника і заступника Директора, а також керівників територіальних управлінь та підрозділів центрального апарату, керівників та працівників підрозділів внутрішнього контролю центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань.

За якою системою обиратимете заступників Директора?

-З пулу кандидатів відібраних після першої співбесіди.

Тобто, умовно кажучи, друге і третє місце?

-Не дуже коректно називати це другим і третім місцем, адже є кандидати, які писали заяву тільки на посаду заступника. Це нормально, коли людина реально оцінює свій досвід і здібності і хоче обійняти посаду заступника, а не директора.

Але це значить, що кількість кандидатів на посаду директора ДБР наразі менша, ніж 50 осіб?

-Так. Є такі кандидати, які писали заяву на декілька посад, а є такі які писали тільки на одну посаду. Є ті, хто заявлялись тільки на посаду директора. Але якщо комісія побачить, що ця особа достойна, але з якихось причин не набрала відповідну кількість голосів на посаду директора, їй може бути запропоновано претендувати на посаду заступника.

Як надалі будуватиметься структура ДБР?

-Новообраний директор має затвердити штатну структуру ДБР. Скільки це займе часу, поки складно сказати. Я допускаю, що це триватиме близько місяця. Після цього будуть оголошені конкурси на керівників територіальних управлінь (їх сім) і керівників центрального апарату. Скільки їх буде – залежить від директора. У формуванні штату ДБР є теж свої нюанси. Виглядає все красиво: комісія обирає керівників підрозділів у ході прозорого конкурсу. Але директору ДБР доведеться працювати з тими людьми, кого йому призначать, і покладатись на них. Директор не впливає на кадрову політику (крім затвердження кваліфікаційних вимог). Окрім керівників середньої ланки та рядових співробітників, він не має змоги обирати кадри. З одного боку, це добре, адже комісія може обрати фахових і незаангажованих кандидатів. З іншого боку, будь-який керівник хоче мати свою команду. У даному випадку саме поняття команди буде дещо знівельовано. Директор має проявити себе чудовим менеджером і побудувати команду з нуля, з тими людьми, яких йому оберуть. Але навряд чи він зможе зробити це одномоментно. Тож однією із загроз діяльності ДБР може бути гострий конфлікт когось із заступників або керівників управлінь чи центрального апарату з директором ДБР.

Чи значить це, що члени комісії намагатимуться враховувати під час формування керівного складу ДБР, наскільки вони за психологічними та професійними особливостями підходять директору?

-Важко сказати. Зрозуміємо, коли ми оберемо директора. Сьогодні є дуже багато осіб, які зацікавлені у тому, щоб цей орган узагалі не запрацював. І це особи, які публічно говорять протилежне. ДБР забирає значну частину повноважень Генеральної прокуратури. Звісно, що Генпрокуратура зацікавлена у збереженні свого впливу. Тому загрози для діяльності комісії дуже високі: починаючи від дискредитації окремих членів комісії і закінчуючи судовими оскарженнями рішень комісії. Можна очікувати судові позови, скандали навколо членів комісії.

Чи були вже прояви очікуваних провокацій?

-Формування ДБР ще на дуже ранньому етапі. Очевидно, що позови Сергія Горбатюка щодо конкурсу й інші спірні моменти (наприклад, щодо наявності юридичної освіти у деяких членів комісії) будуть використані після того, як комісія обере переможця конкурсу. Однозначно, що обраний кандидат на посаду Директора не зможе влаштовувати всіх. Тож чекаємо на позови, критику діяльності комісії, активну медійну кампанію проти комісії.

Нам працювати ще мінімум рік. Дедлайн для формування ДБР законодавчо визначений 20 листопада 2017 року. У цей день мине 5 років з моменту набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України. Норма щодо підслідності ДБР прописана у ньому, як і те, що не пізніше 5-ти років з моменту набрання чинності кодексу ця норма має запрацювати. Тобто якщо до 20 листопада 2017 року не буде функціонувати ДБР, доведеться терміново вносити поправки в законодавство і відтерміновувати початок роботи ДБР, а також подовжувати повноваження тих структур, які сьогодні займаються досудовими розслідуваннями проваджень щодо прокурорів, суддів, поліцейських і т.д.

Як ви оцінюєте реальність створення ДБР до 20 листопада?

-Запуск нового органу – це завжди складно і не стається за помахом руки. Особливо, якщо мова йде про колегіальну побудову нової структури. Але я певен, що термін до 20 листопада 2017 року – достатній, аби створити ту частину ДБР, яка забезпечить функціонування структури. У той же час, є багато загроз, які можуть затягнути процес. Я вже говорив, що не можна відкидати вірогідність судових оскаржень. Суд же може винести рішення призупинити діяльність комісії або скасувати рішення по директору. Комісія в такому разі чекатиме, поки суд розгляне справу та його рішення набере чинності. І все це може затягнути процес створення ДБР (директора не буде призначено, відповідно він не визначить штатну чисельність, відповідно комісія не зможе продовжити конкурс). Це обурить суспільство, але від комісії тут мало що залежить. В ідеалі, до літа ми могли би набирати керівників територіальних управлінь та центрального апарату, а також працівників підрозділів внутрішнього контролю. Протягом літа могли би відбутись конкурси на рядові посади. Тож якщо не буде жорстких судових перепон і якщо буде призначено того кандидата на посаду Директора, якого запропонує комісія, ми встигнемо по строкам.

Хто контролюватиме роботу ДБР?

-ДБР здійснюватиме досудове розслідування щодо злочинів, вчинених високопосадовцями, суддями, працівниками правоохоронних органів, службовими особами НАБУ, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також розслідування військових злочинів. Як і всі органи досудового розслідування, їх контролюватиме прокуратура.

Тоді чи не є ДБР зайвою ланкою у ланцюгу? Якщо їх все одно контролює прокуратура…

-Контролює, але не керує. На сьогоднішній день прокуратура сама здійснює досудове розслідування і сама ж себе контролює. Гучні справи починаються, а потім затихають, тому що це комусь невигідно. Орган досудового розслідування повинен буде довести справу до суду. Прокурор може давати письмові вказівки та доручення слідчому, але в цілому він не визначає процес розслідування. Тож якщо ДБР працюватиме активно, і якщо справа буде у полі зору громадськості, ймовірність притягнення винного до відповідальності значно зростає. Новий орган буде зацікавлений у тому, щоби якомога більше справ були якісно розслідувані та передані до суду. Не виключено, що справа може «зависнути» в суді через неналежне підтримання обвинувачення прокурором, але тоді ДБР зможе відзвітувати перед суспільством, що вони передали усі необхідні матеріали прокурору, і що затримка в саме через прокуратуру або суд. Раніше прокуратура «жонглювала» справами всередині своєї ж структури – передавали провадження з підрозділу до підрозділу і воно просто губилось в безлічі процесуальних стадій. Не можна, звичайно ж, малювати абсолютно ідеалістичну картинку, мовляв, запрацює ДБР і проблеми зникнуть. Маємо яскравий приклад – НАБУ і «справа Лещенка», котра навіть не була внесена в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Попри те, що подібні справи у НАБУ є і вони зараз здійснюють їх досудове розслідування, ситуація з Лещенком зам’ялась, і марка НАБУ постраждала. Сьогодні нові правоохоронні органи вже не можуть прикриватись недостатністю законодавчих механізмів або людей для проведення ефективного розслідування.

Тобто ризик щодо не розслідуваних справ, чи точніше, справ, за які не притягнуто до відповідальності винних, лишається?

-Людський фактор завжди лишається. Українські слідчі й оперативники мають, окрім великого професійного досвіду, ще й великий негативний досвід в тих органах, в яких вони працювали (до прикладу, відомий принцип «телефонного» права, коли доля кримінального провадження вирішувалась за дзвінком «зверху»). Чи спроможні вони будуть запрацювати на нових принципах і на нову зарплату? Переконаний, що зможуть, але не всі, і не одразу. Бо у нас сформувалось ціле покоління тих слідчих, які бачили і вміють як не треба робити. І їх добра воля почати робити все як слід, може спрацювати не у всіх. Тому закон вимагає, щоби підрозділ внутрішнього контролю ДБР формував не директор ДБР, а конкурсна комісія. Аби внутрішня контрольна структура була максимально незалежна від керівництва і могла реагувати на випадки порушень, якщо такі будуть.

Ще один механізм для уникнення використання негативного досвіду колишніх співробітників правоохоронних органів – це встановлені законом квоти на формування слідчих підрозділів ДБР із колишніх слідчих: їх має бути в новому органі не більше 30% теперішніх слідчих прокуратури і не більше 19% слідчих з інших органів державної влади. Тобто передбачається, що більше половини кадрів має бути без досвіду роботи в подібних правоохоронних органах.

З одного боку, це свідчить про зацікавленість законодавця у нових обличчях у ДБР. Щоб формування ДБР не було по формулі «прокуратура CTRL C – бюро розслідувань CTRL V». До речі, така ідея має місце в експертному середовищі: просто взяти підрозділи слідчих Генеральної прокуратури і перейменувати їх в ДБР. Навіть у тому самому приміщенні. Тобто, просто змінити вивіску.

З іншого боку, маємо розуміти, що у нових кадрів піде час на те, аби «впрацюватись», вникнути у справи, навчитись, насамкінець, вести розслідування. Скажімо, так звана «справа Майдану», різні її епізоди, складають порядка 100-500 томів кожен. Піде значний час на те, щоб нові люди вникли, побачили всі нюанси. Скільки часу на це потрібно? А якщо ти не маєш оперативного досвіду? Чи, наприклад, працював слідчим ще за старим КПК (до 2012 року)?

Тож встановлені законом квоти для формування слідчих та оперативно-розшукових підрозділів ДБР багатьма експертами критикуються, бо це свого роду перепона для початку результативної діяльності ДБР.

Знову ж таки, є загроза у самому процесі передачі справ від одного органу до іншого (наприклад, від ГПУ до ДБР). Якщо справа передається з одних рук в інші – її розслідування може просто «зависнути» на невизначений час.

Отже, існує багато ризиків, але наскільки сильним і дієвим буде ДБР, можна дізнатись тільки запустивши його. Конкурсна комісія зі свого боку докладе усіх зусиль, аби обрати достойний керівний склад ДБР.

Залишити Коментар