» Без категорії » Ігар Тишкевич окреслив сценарії розвитку конфлікту на Донбасі

Ігар Тишкевич окреслив сценарії розвитку конфлікту на Донбасі

Політичний експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич взяв участь в експертній дискусії на тему: “Миротворча місія на Донбасі: панацея чи камінь спотикання?” 

Дискусія відбувалася в ІА “Укрінформ” за ініціативи Міжнародного центру перспективних досліджень. 

uifuture.org наводить тези виступу Ігаря Тишкевича без змін.

 Читайте також Україна поверне Крим і Донбас за однієї умови – політолог Тишкевич про план Кремля та військову загрозу з Білорусі

Який мандат функцій миротворчої місії ООН необхідний Україні?

– Якщо давати коротку відповідь — не знаю. Чому? Тому що будь-яка миротворча місія є обмеженням суверенітету країни на зазначеній території. Це зрозуміло як двічі по два. Це аксіома. На плечах миротворців не вдасться заїхати на непідконтрольні території зі своїми судами та поліцією 

Тут прозвучала фраза про те, що миротворці можуть застосовувати зброю, скажімо, для захисту власної безпеки. Але вони можуть застосовувати зброю не тільки до бойовиків. Вони так само будуть застосовувати зброю для захисту власної безпеки в разі ексцесів з боку збройних сил України. Це теж аксіома.

Друге — миротворчі операції, або операції з відновлення миру, за фактажем проходження не відновлюють систему та законність, а створюють нову систему. Ця система складається з політичних сили, що беруть участь у конфлікті, або ж частково змінюється система управління державою. Що, загалом, нам і пропонують.

З огляду на інтереси держави я не знаю, яка саме місія нам необхідна. Є більш-менш бажані. Природно, що для України бажаною є поліційна місія, зокрема тимчасова адміністрація, яка не дала б повністю сконцентрувати владу в руках протиборчої сили. Це було б для нас найменшим злом.

Читайте також У чому помиляється Нищук і чому українізація Донбасу провальна?

Чи можливий компроміс між основними гравцями?

– Можливий. В принципі, вже стоїть питання, що ми отримаємо внаслідок компромісу. Мій колега (пан Володимир) говорив про можливість того, що цей компроміс буде ширшим за стандартний мандат ООН, а в місії братимуть участь і ОБСЄ, і ЄС. В такому разі ми отримаємо нові та цікаві можливості впливу на ситуацію. Така собі гібридна місія з відновлення миру.

Як мінімізувати вплив Росії на ухвалення рішень?

– По-перше, вплив Росії все одно буде, адже це постійний член Ради Безпеки ООН. Це сторона, яку ООН ще не визнала учасником конфлікту. Що б там не було на Донбасі та в Криму, при цьому потрібно зважати на обидва аспекти україно-російської війни, ми маємо справу з ядерною державою. Росія бере участь у, принаймні, 5-6 інших кризах. Тому надмірний тиск з українського питання можливий, але малоймовірний. Гравці будуть дивитися на поведінку Росії в інших кризах, зокрема у Сирії та  Кореї. Тому вплив Росії так чи так буде. Як мінімізувати? З одного боку, говорячи про українські ініціативи, одним із механізмів може стати закон Верховної Ради, згідно з яким території визнаються окупованими. Чому? Зупинюся дещо пізніше.

Читайте також Ігар Тишкевич пояснив, з чим пов’язана резонансна заява Захарченка про “Малоросію”

Які країни готові профінансувати миротворчу місію ООН?

– Є список спонсорів, які традиційно займаються фінансуванням, але якщо говорити про розширення формату, фінансування може надходити з країн Європейського Союзу, ОБСЄ та від спонсорів, зокрема й Російської Федерації.

Які країни готові спорядити миротворців?

– Про це говорити одночасно і найлегше, оскільки ми маємо стандартний набір країн, і, з іншого боку — найважче, адже є інтерес Російської Федерації. Відповідно, є бажання, якщо не забезпечити своїх фахівців хоча б як консультантів-спостерігачів, то, принаймні, забезпечити свою присутність в контингенті представників країн, які лояльно або дружньо ставляться до Російської Федерації. Це теж проблема, яку варто брати до уваги.

Читайте також Україна і Росія можуть підвищити ставки на Донбасі

Які проблеми неполітичного характеру можуть виникнути з реформуванням миротворчої місії на Донбасі?

– Тут є один дуже цікавий аспект: АТО або війна. Чому потрібен закон, який визнає території окупованими?

У режимі антитерористичної операції Україна несе відповідальність за підтримання соціальних стандартів, за отримання виплат і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного або військового характеру. Вже був прецедент, коли жителі України, будинки яких зруйновані внаслідок військових дій, зверталися до українських судів і домагалися компенсації від української держави. Формально, виходячи з українського законодавства, це повністю законний процес. Дивно, як Росія не напоумила сепаратистів завалити українські суди масовими заявами. В такому разі ми б все одно були зобов’язані робити виплати за результатами судових тяжб.

Для фінансування території дуже важлива підтримка медицини. Якщо у нас проходитиме місія з підтримання миру, але при цьому вона буде гібридною, невигідною для нашої країни, може трапитися так, що ці території будуть непідконтрольними Україні. При цьому фінансування надходитиме українське, і все це в умовах економічної кризи та необхідності виплатити вже наступного року 6 мільярдів доларів вже за зовнішніми боргами. А з урахуванням російських 3 мільярдів, які теж, найімовірніше, доведеться виплачувати, в сумі понад 9 мільярдів, і це важкий тягар для України.

Читайте також Знову “зрада” або російські літаки та ППО в Білорусі

Наскільки миротворча місія ООН на Донбасі може сприяти врегулюванню конфлікту?

– Питання в тому, що ми маємо на увазі під словом “врегулювання”. По-перше, тут вже не раз пролунала теза про те, що в будь-якому форматі наступним кроком місії буде проведення виборів на непідконтрольних територіях. Хоча б для того, щоб були відносно легітимні органи влади, з якими можна розмовляти. Тому вибори у будь-якому разі відбудуться.

Далі — новий підводний камінь. Хто на них буде голосувати? В українському правовому полі немає рішення щодо того, чи будуть голосувати і яким чином будуть обиратися депутатами переселенці. Бо я дуже сумніваюся, що після введення миротворчої місії вони відразу вирушать назад, у свої колишні оселі. Це дуже малоймовірно.

Читайте також “База НАТО” в Україні: чого злякалися в Росії

Друге питання — як змінити демографічну картину на цих територіях?

– Річ у тому, що на цих територіях вже проживає значна кількість, скажімо, переселенців з іншої країни, які прийшли зі зброєю в руках, і їхати їм в Росію або в іншу країну небажано. Ці люди мають паспорти так званих “ДНР” або “ЛНР”, або не мають документів взагалі. Відповідно, постане питання, чи будуть голосувати ці люди, нехай не на виборах українського парламенту, але на виборах місцевої влади. Якщо не вирішити, хто голосує і яким чином, вибори на непідконтрольних територіях, звісно, можуть проходити вкрай демократично, під міжнародним контролем. Однак голосувати на них будуть тільки ті громадяни і, підкреслюю, негромадяни України, які вкрай негативно ставляться до ідеї української державності загалом. Тому, говорячи про миротворчу місію, про пошук форматів для відновлення суверенітету України на цих територіях, необхідно брати до уваги негативні аспекти.

З іншого боку, це дійсно важливий крок для розмивання Мінського формату, тобто залучення нових гравців. Мій колега наводив приклад про чотири точки. У нашому випадку ми не маємо навіть чотирьох точок — маємо дві. Мінський формат — розтяжка між Заходом і Росією.

Говорячи про введення миротворчої місії, варто відзначити, що після кожного етапу введення будуть додаткові консультації, і після кожного етапу ми будемо мати чашу терезів. Якщо після кожного етапу говорити “ура, все добре”, можна вважати, що ми програли. Якщо після кожного етапу намагатися сформувати свої інтереси на наступний результат, є можливість вийти на задовільний або, принаймні, прийнятний для України варіант.

Залишити Коментар