Амелін: Нафтогаз може створити прецедент для України щодо боротьби за Крим

16.08.2017

Інтерв'ю "5 канал"

У кінці липня минулого року Войцех Бальчун представив свій великий план робіт на той період, протягом якого він мав намір бути на посаді. У тому числі, там були гучні слова про подолання корупції. Вдалося чи ні?

Я можу судити про діяльність "Укрзалізниці" насамперед як споживач, як пасажир. Останні враження такі: два дні тому проводжав маму на потяг, ескалатор на центральному вокзалі не працює, він знову ремонтується. Люди з валізами стоять у величезній черзі, вгору піднімаються, вниз - ні. По-друге, дві мої останні поїздки до Харкова в "Інтерсіті" показали, що ззаду, якщо пам'ятаєте, були такі білі підголівники, а в цього разу їх не було, і туди, і назад. Я дуже здивувався, чи то гроші закінчилися, чи то щось із порядком. Тобто як споживач я бачу деяке погіршення. Бальчун озвучив дуже амбітні плани. "Укрзалізниця" є важливою інфраструктурною ланкою в логістичному ланцюжку України як пасажирської інфраструктури, так і вантажної. Існує колосальний дефіцит вантажних вагонів, є дефіцит пасажирських вагонів. Повинні були замовити та виготовити в цьому році, наскільки я пам'ятаю, дев'ять або десять тисяч вантажних вагонів. А було виготовлено всього лише менше 300. При цьому фінансування для цього є, якщо подивитися на публічну інформацію, за підсумками 2016 року в "Укрзалізниці" значний обсяг грошових коштів, кілька мільярдів гривень, який дозволяє цю програму повністю реалізувати. Чому це не було зроблено? Це питання, напевно, більшою мірою менеджерське, тобто правильна постановка завдання – правильна реалізація. Коли ми говоримо про корупцію, скільки за рік ви чули було арештів співробітників "Укрзалізниці"?

Небагато.

Це відповідь на ваше запитання: чи є там боротьба з корупцією. Ми розуміємо, що вона була завжди. "Укрзалізниця" закрита напіввійськова організація, де є ієрархія, субординація, де, так чи інакше, всі рішення залежать від перших осіб цієї організації. Жодного гучного арешту я не чув і не бачив. Чи є там боротьба з корупцією? Я не знаю.

Ці перемоги, про які написав пан Бальчун, це те, на що ви як пасажир або як економіст розраховували?

Як для економіста, для мене "Укрзалізниця" є однією з найважливіших артерій логістичних потоків і ланцюжка України. По-перше, якість шляхів на багатьох ділянках досить погана, їх потрібно постійно оновлювати, вагонів у нас мало. Є дві проблеми. Перша це відсутність вільних вагонів, у нас країна експортує багато зерна, ми експортуємо продукцію металургійного комплексу і вагони потрібно замовляти заздалегідь. Причому питання і в логістиці цих вагонів, інфраструктурі. Оцінки, які профільні колеги озвучували, кажуть, що організація роботи вкрай низька. До того ж, кількість людей, якщо ви порівняєте, скажімо так, на "довжину шляхів" або за масштабами компанії, у нас кількість співробітників в кілька разів більша, що свідчить про неефективну систему організації роботи. Можна було б більшу частину людей скоротити, підняти зарплату іншим, що вплинуло б і на зниження корупційних чинників, але цього не відбувається.

Ви говорите, що можна було б, а можна було? З огляду на це, існує такий термін – "кірпізація", одіозний керівник Кірпа і корупція цінується ще з тих часів.

Я не міг би розмірковувати про ці процеси, якби в мене не було такого досвіду. Експертом можна вважати не того, хто пише в Фейсбуці, а того, хто своїми руками щось зробив. У мене є за плечима 5 років досвіду роботи на держслужбі. Ми прийшли в організацію, коли там було 800 осіб, а коли ми залишили її працювало 400 з хвостиком без погіршення функціоналу. Проблема в правильній оптимізації бізнес-процесів. Важливо розумітися на функціональності, правильна реалізація цієї процедури дозволяє знизити вплив людського фактора, адже корупція насамперед залежить від людей. Там, де у людей є можливість приймати рішення. Тоді виникає необхідність комусь дякувати або якось домовлятися. Ці процеси можна було оптимізувати. Але Бальчун чужорідний в цій системі, він хоч і був першим керівником, тим не менш, я впевнений, що його колектив не прийняв і не сприймав його як людину, на думку якої треба зважати.

Чому так сталося?

Мені важко сказати, я з "Укрзалізницею" не взаємодіяв, можу тільки судити за зовнішніми оцінками експертів, зокрема людей, які всередині цієї організації перебували. Корупція там була завжди, як і кругова порука. Це напіввійськова організація, де рішення перших осіб виконуються до останнього співробітника внизу. Таким чином, як визначають політику перші особи, те й відбувається внизу. Значить, політика не була змінена. Я гучних посадок і відставок не чув. Це свідчить про збереження тієї ж корупції, тих самих процесів, що були до Бальчуна. Плюс порушення інвестиційних програм, це означає, що промисловість України не отримала достатньо логістичного ресурсу для реалізації експортного потенціалу, а експортна виручка це надходження валюти та додатковий стимул для розвитку української економіки. Ось я вам відповів на питання, що хорошого і що поганого було. Але те, що він подав у відставку, це твереза оцінка його діяльності.

А ви думаєте, це самостійне рішення? Тому що я дивлюся, як колеги журналісти реагують, і реакція така: "Тричі "ха-ха", самостійне рішення".

А дайте відповідь на питання: він взагалі був самостійним керівником чи ні?

Я не знаю.

Ніхто не знає. Справа в тому, що конкурс про його призначення не був прозорим. І Бальчун, як кажуть експерти, був пов'язаний із деякими одіозними політиками, які заробляють в тому числі на залізниці. Він, по суті, був публічною ширмою, іноземним менеджером, який отримував дуже хорошу зарплату і ним прикривалися. Співробітники "Укрзалізниці" кажуть, що час, який він провів на робочому місці, на порядок менше того, що він там повинен був проводити.

А ті конфлікти, які супроводжували період його роботи, в тому числі і з Володимиром Омеляном, могли якось вплинути на його ж рішення?

Можливо. Він жива людина, яка може під впливом конфліктів приймати якісь рішення. Я не вважаю, що він був мегагеніальним керівником на цій позиції, він не впорався із завданнями, які сам озвучив, адже за язик його ніхто не тягнув, він сам презентував цей план і, в принципі, ми робимо об'єктивні висновки. Що стосується конфлікту, суть його часто криється в особистих взаєминах або неправильних комунікаціях. Якщо він не зміг вибудувати взаємини з профільним міністром це теж питання до нього як до менеджера.

А може так бути, що ці корупційні схеми в Україні побудовані так, що прорватися крізь них навіть суперкласному менеджеру неможливо, особливо якщо це людина з абсолютно іншим менталітетом, людина з іншої країни?

Він дійсно чужий в цій системі, але він прийшов не сам, а з командою, і в рамках команди у нього було достатньо повноважень, щоб змінити структуру і бізнес-процеси, відсунувши тих корупціонерів, інформація про яких у нього була. Плюс є такі організації, як НАБУ, прокуратура України, організації, у яких достатньо повноважень взаємодіяти з першими керівниками для відсторонення людей від управління процесами, якщо є факти корупції.

Міжнародний арбітражний суд почав розгляд позову Нафтогазу проти Росії, головним чином йдеться про Нафтогаз і його дочірні компанії, про втрачені активи в Криму. Які перспективи цього розгляду з огляду на те, що Росія не визнає юрисдикції і взагалі відмовляється надати своїх представників для розгляду цієї справи?

Ну, я економіст, а не юрист, тому я можу давати з точки зору економічної системи оцінку даної події. Нафтогаз робить досить правильні дії стосовно Росії, яка не виставляє представників в цей суд і намагається захиститися, не визнаючи юрисдикцію. Насправді, для України це буде дуже важливий прецедент. Незважаючи на те, що це корпоративний спір, де мова йде про відшкодування збитків, завданих юридичній особі, Нафтогазу України, шляхом вилучення його активів. Сума позову невелика 2.6 млрд. дол. Але сам факт, прецедент, тому що жодного серйозного позову з боку України по відношенню до Росії щодо збитків, завданих внаслідок анексії Криму, саме збитку, не компенсації того, що забрали, а саме шкоди зі збереженням права України повернути територію назад, те ж саме зі східними територіями, таких позовів у нас немає. Тому даний корпоративний спір у разі його позитивного рішення і визнання збитку в зазначеній сумі, відкриває можливості України для таких позовів.

Насправді, якщо не помиляюся, в 2014 або 2015 році російський Інститут енергетики і фінансів підготував звіт для свого президента, в якому оцінив запаси нафти в Криму приблизно в 400 млн. тонн, а газу близько двох трильйонів кубічних метрів (офіційні запаси нафти всієї України сьогодні близько 200 млн. тонн). Раніше в Росії завжди була вся геологічна інформація, вона ширша і велика, ніж мають зараз українські інститути. В даному випадку мова йде навіть не про мільярдні, а про трильйонні позови, які потенційно підуть наступним етапом. Чи підуть вони? Це залежить від українського уряду, тому що ми говоримо про корпоративний позов. Припустимо, Нафтогаз виграє цю суперечку і сума завданих збитків має бути компенсована. Які інструменти компенсації? Росія не визнає юрисдикції, не визнає рішення суду. Відповідно, подальше продовження розглядів і реалізація рішень цього суду буде проходити поза територією Росії. Це може бути або на території України, або на території європейських держав, де у Росії як у держави є деякі активи, які можуть бути заарештовані і вилучені в рахунок компенсації завданих збитків. Це один з кроків, який теоретично може бути зроблений. Що стосується збитків, завданих Україні, то сума обчислюється сотнями або навіть трильйонами доларів, і я засмучений в якійсь мірі, що Україна як держава досі не зробила системних кроків по фіксації суми збитку і, відповідно, вилучення цієї суми примусово. Зрозуміло, що Росія не визнає юрисдикції і не прийме дане рішення, але активів у Росії по світу досить багато, їх можна заарештовувати, продавати, компенсуючи шкоду, що завдана.