» Без категорії » Володимир Шульмейстер: Платні дороги в Україні будуть будувати внутрішні інвестори

Володимир Шульмейстер: Платні дороги в Україні будуть будувати внутрішні інвестори

Платні дороги в Україні почнуть будувати в 2019 році. Про це заявив в інтерв’ю одному з видань Міністр інфраструктури Володимир Омелян. Він заявив, що пілотними будуть концесійні дороги ЛьвівКраковець і КиївУмань.

За його словами, це буде складова автобану, яка з’єднає Балтійське та Чорне море. В той же час Омелян зазначив, що платні дороги будуть будуватися паралельно з існуючими безкоштовними, а тому в кожного буде вибір.

Перспективу платних доріг в Україні проаналізував в ефірі радіостанції «Голос Столиці» директор аналітичного центру «Український інститут майбутнього» програми «Інфраструктура» Володимир Шульмейстер.

Що ви думаєте про можливість платних доріг в Україні?

– Коли це складне запитання. Але до цивілізації ми йдемо й концесійні дороги в нас, швидше за все, з’являться. Але вони навіть у розвинених країнах з’являються не відразу. Наприклад, у Німеччині, по-моєму, до цих пір немає концесійних доріг. Там лише минулого чи позаминулого року або прийняли законодавство про це. По концесійних дорогах, на жаль, у принципі, закон про концесії, який на сьогодні діє в Україні, не оптимальний. Саме тому по концесії в нас немає успішних проектів. Ми в 2015 році намагалися прозондувати інтерес до концесійної дороги Львів-Краковець, яка б у тому числі замкнула б кільце навколо Львова. На жаль, інтерес, який був знайдений, був нецікавий для держави. Тобто, потенційний концесіонер висунув вимоги щодо гарантій, які держава повинна була забезпечити по потоку автомобілів по цій дорозі. Відповідно, це б мало негативні фінансові наслідки для України. Тому в той момент ми не пішли на це. Тому, з чого потрібно починати, то це зміна концесійного законодавства.

Які насамперед потрібні зміни?

– У концесійному законодавстві повинні бути прописані обов’язки сторін. Як концесіонера, так і країни. І повинен бути прописаний чітко концесійний платіж, який держава отримує від концесії. На сьогодні розрахунок цього концесійного платежу неадекватний. Це те, що потрібно буде поміняти в новому законодавстві.

Який адекватний приклад адекватного розрахунку?

– Я зараз не можу навести такого прикладу, але в 2015 році ми звернулися до ЄБРР, щоб були виділені гроші на розробку такого законодавства. Була створена робоча група при міністерстві й за гроші ЄБРР були залучені юристи. Де на сьогодні знаходиться цей проект по створенню нового концесійного законодавства, мені важко сказати. Я знаю, що цей проект ще не завершений. Тому заяву про чітку дату початку будівництва концесійних доріг в Україні я вважаю передчасною.

А якщо говорити про такі платні дороги, концесійні, наскільки популярними вони можуть бути серед українців?

– Залежить від того, яку систему зробити. Насправді, усе дороги платні на сьогодні. Ми на сьогодні теж платимо за дороги, але платимо через акциз. При імпорті нафтопродуктів, кожен українець, купуючи паливо, платить за дороги. Ці гроші повинні надходити в дорожній фонд, який формується в бюджеті країни й повинен направлятися тільки на будівництво та підтримку доріг. Тобто, вони на сьогодні теж платні. Просто форма оплати інша. Ось ви говорите, по суті, коли ми їдемо по європейських країнах, у різних країнах є різні системи. Є або віньєтка, тобто ми під’їжджаємо та купуємо віньєтку або на тиждень, або на кілька днів, або на рік, та перетинаємо країну. Або ми під’їжджаємо, як в Італії, наприклад, є система, де шлагбаум піднімається й машина проїжджає, тобто, ти платиш чітко за пройдені кілометри. Яка система буде обрана в Україні, мені складно сказати. Можливо, це буде система, схожа на ту, яка на сьогодні існує в Білорусії. Це там, де є шлагбауми, або в точці А машина отримує таку коробочку, яка в точці Б повертається, а коробочка фіксує кількість пройдених кілометрів, і сплачується за це. Але в цьому випадку концесіонер буде відповідати за утримання й будівництво дороги, тобто, це буде трохи інша форма, ніж та, яка на сьогодні.

Така система підходить Україні?

– Важко сказати, що підходить, що ні. Тут мова про те, що різні джерела фінансування. Та система, яка діє в Італії, там приватна компанія бере в концесію дорогу й далі вона інвестує дуже багато грошей, близько мільярда доларів, у цю дорогу. І ці долари, євро, повинні якось окупатися. Тому й працює ця система, яка збирає гроші з проїжджаючих. Яка система для України підійде час покаже. Поки що я не думаю, що є чітке розуміння того, яка система повинна працювати в Україні, по концесії, саме автодоріг.

Якою може бути приблизна ціна за проїзд одного кілометра по такому автобану?

– Це складно сказати. Я не думаю, що вона буде сильно відрізнятися від європейських країн, тому, що якщо якість дороги висока, то й ціна спорудження дороги плюс-мінус буде схожа в різних країнах. Досвід недавно був в Італії. Там проїжджаєш сто кілометрів платиш 15 євро.

Володимир Омелян каже, що пілотними будуть концесійні дороги Львів-Краковець, Київ-Умань. Наскільки ці напрямки популярні?

– Справа в тому, що Львів-Краковець, ми на нього теж дивилися. Він теж був у нас пілотний, але цей пілот нічим не закінчився, тому що ми не знайшли нормальних умов концесіонера. Ця дорога цікава тим, що це альтернатива для переміщення зі Львова в Європу. На сьогодні є тільки один шлях нормальною дорогою їхати на Чоп. А якщо тут буде альтернатива, це на Краковець. Причому, принадність у тому, що від Краковця по Польщі вже прокладений чотирьохрядний бан, який упирається на сьогодні в кордон України, і там вже просто дороги немає. Тобто, це було б здорово і невеликий шматочок, там, по-моєму, 70 кілометрів за все, і він мав би сенс. Але прорахувати на сьогодні потік, а ось у цьому була складність, тому що концесіонер стягує плату з проїжджаючого транспорту. І в цьому випадку концесіонеру потрібно розрахувати мінімальний потік транспорту, який забезпечить платежі на підтримку дороги. І ось це очікування концесіонера щодо мінімального потоку було дуже високим, значно вище, ніж те, яке на сьогодні є по цій дорозі.

А щодо самих інвесторів? Наскільки цікаві українські проекти іноземним інвесторам?

– Це найбільша проблема, тому, що будь-яка дорога, будь-яка інфраструктура це довга інвестиція. Ризики, пов’язані з довгими інвестиціями в Україну досить високі, й інвестори в короткі проекти заходять з великими коливаннями, а в довгі проекти заходити буде їм, я думаю, дуже страшно. Тому до тих пір, поки в нас не буде стабільності в Україні, складно буде заманити сюди інвесторів.

А внутрішньому інвестору наскільки це цікаво?

– Внутрішній інвестор у нас балуваний віддачами на інвестиції, які здійснюються три-чотири, максимум п’ять років. По дорогах віддача на інвестиції може бути 20-25 років. Тому розпещені внутрішні інвестори навряд чи прийдуть на цей проект.

Раніше перший заступник міністра інфраструктури Євген Кравцов в ефірі «ГС» розповів, за яким принципом будуть ремонтувати дороги в 2017 році, а також поділився своєю думкою з приводу Е-декларування та роботи глави «Укрзалізниці» Войцеха Балчуна.

Залишити Коментар