Поки під Верховною Радою вимагають системні політичних реформи і, ніби мимохідь, зміну влади, а інструмент, здатний знести всю державну машину, вже введений в законодавче поле України. Необхідно просто почекати та вже за рік-два розгніване населення знесе всю правоохоронну систему, від різного роду судів (зокрема антикорупційних) до слідчих і навіть патрульних поліціянтів. Природно, зміниться й влада — країна зможе отримати перезавантаження масштабніше, ніж у 2014 році. Йдеться про ухвалені парламентом зміни до Кримінального-процесуального кодексу країни, зокрема про так звані поправки Лозового. Пропонуємо разом розібратися на живих і зрозумілих прикладах.
Поправки, на перший погляд, чудові
При голосуванні за нові процесуальні кодекси (проект №6232) було ухвалено й поправки депутата Лозового до КПК України, покликані захистити громадян від свавілля силовиків. Одразу зазначу, що така робота й “запобіжники” в українському законодавстві вкрай необхідні. Інакше ми продовжимо перебувати в ситуації, коли людина роками може сидіти в СІЗО як підозрюваний, а силовики можуть провести обшук квартири або офісу “тому що так хочеться” і ще багато-багато “коли”. Основні правки також містять такі норми:
• Встановлюються чіткі терміни проведення досудового розслідування: 12 місяців для злочинів невеликої та середньої тяжкості, а також 18 місяців для тяжких і особливо тяжких злочинів (з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення конкретній особі про підозру). При цьому після висунення підозри громадянину досудове розслідування повинно бути завершено не більше як за 2 місяці з дня оголошення підозри. Всі питання щодо продовження терміну розслідування розглядатимуться слідчим суддею.
• Обшук може проводитися тільки за рішенням слідчого судді за клопотанням, в якому містяться формалізовані за 8 пунктами відомості, зокрема й індивідуальні або родові ознаки речей і документів, які шукають (не можна просто прийти та пошукати щось), інформація про те, що до цих речей (документів) неможливо отримати доступ в добровільному порядку. Суддя ухвалює рішення за клопотанням у день його подачі.
• Адвокат допускається до обшуку на будь-який його стадії в обов’язковому порядку, а слідчий і прокурор не мають права забороняти учасникам обшуку користуватися правовою допомогою захисника (або представника).
• Обшук може бути проведено без адвоката, якщо той не з’явився на місце протягом трьох годин. Інакше (якщо почали раніше) результати легко оскаржуються в суді. І справа може просто розвалитися.
• Експертиза у справі призначається виключно слідчим суддею або за рішенням суду, причому експерта обирає саме суддя. Термін розгляду клопотання щодо призначення експертизи не може перевищувати п’яти днів.
• Усі клопотання розглядає слідчий суддя за місцем розташування (реєстрації) органу досудового розслідування.
Перелічені тези дійсно захищають громадянина від свавілля силовиків. Гарантована можливість отримати допомогу адвоката під час обшуку, необхідність ще на етапі отримання рішення слідчого судді вказати “що саме” силовики збираються шукати — вкрай позитивні речі, так само, як і обов’язковість фото та відеофіксації самого процесу. Встановлення граничних термінів досудового розслідування (з необхідністю отримувати згоду слідчого судді при кожному продовженні) має надзвичайну користь за певних умов. Але є й негативні моменти, які в умовах сьогодення можуть просто паралізувати українське слідство, що й без того “кульгає на обидві ноги”.
Хотіли як краще, вийшло як завжди
Для початку наведемо фразу одного з інженерів в коментарях щодо можливості створення “своїх” літаків (на своїх, а не імпортованих комплектувальних) в країнах третього світу: “Президент запитав у групи конструкторів та інженерів: “можете створити літак?” Без проблем” — відповіли ті. “Чудово — ось вам кілька тонн різних металів, лобзик і киянка — робіть,” — сказав Президент”. Таке, до речі, було і є — на далеких островах Тихого океану аборигени після Другої світової війни робили літаки за допомогою тростини й мотузок, а потім чекали, коли це диво техніки полетить, молилися на нього. Явище отримало назву “культ карго”.
До чого це? Можна написати чудовий закон, можна навіть проголосувати в Раді за нову статтю в Конституції, де буде сказано, що Україна — лідер світової економіки або скромно позначити державу як “супердержаву”. Прагнення чудове, ми поділяємо такі амбітні цілі. Але закон — це пусте слово, якщо немає механізмів його реалізації, які можуть встановлюватися іншими законами або (що простіше реалізується) підзаконними актами. До речі, на все це потрібні ресурси — гроші, люди, техніка, технології тощо.
У поправках пана Лозового є теза про те, що всі клопотання розглядає слідчий суддя за місцем реєстрації органу досудового розслідування. На перший погляд, це чудово, оскільки так слідчі не можуть “обирати суддю”, звертаючись за рішенням до “судів віддалених”. Але ось невдача — правом юридичної особи наділені ТІЛЬКИ Головні управління Нацполіціі в областях (тобто розташовані вони тільки в обласних центрах), а НАБУ або Державне бюро розслідувань, що створюється, — взагалі єдині юридичні особи (з реєстрацією в Києві), і всі їхні структурні підрозділи не є такими. Це означає, наприклад, що за будь-якої санкцією на обшук районний слідчий поліції звертається до обласного центру, а детектив НАБУ зі Львова “летить” до Києва. Слідчі судді в цих містах остаточно потонуть в кількості клопотань слідчих. Водночас їхні колеги в райцентрах будуть просто прохолоджуватися.
Як це працює, спробую описати на простих прикладах.
Випадок 1. Труп, морг, родичі й експертиза. При виявленні цього експертиза призначається обов’язково (визначити причину смерті в разі несвоєчасного догляду). Раніше це робив слідчий. Тепер він фіксує “знайшли труп”, їде до райвідділу та пише клопотання. Труп відправляється до морга (природно, після смерті вже пройшло принаймні кілька годин в очікуванні поліції). Родичі чекають на можливість забрати тіло, щоб поховати. Припустимо, що слідчий хоче зробити швидше і вирішує їхати з клопотанням до суду, а не відправляти поштою (людям же треба ховати покійного). Уявіть, що пригода сталася в п’ятницю.
- День 1. П’ятниця. Труп. Слідчий терміново оформлює клопотання слідчого судді, де зобов’язаний викласти всі обставини виявлення трупа, додає необхідні документи, сідає у машину (бензин коштує грошей) і їде до обласного центру. Якщо це віддалений район області, поїздка “в один кінець” українськими дорогами триватиме від півтори години й довше. Але в суді він не один — навіть у невеликій Черкаській області налічується 20 районів. Тобто з різного роду клопотаннями (обшук, експертиза, продовження справи) він стоїть у черзі з принаймні двадцятьма своїми колегами. Це щоб здати документи. У судді робочий день максимум до 18:00 (клопотання приймають, як правило, до обіду). Слідчий виїхав (оглянувши місце, де знайшли тіло, оформивши документи, написавши клопотання) в кращому разі в обід — це якщо тіло знайшли рано-вранці. Отримати визначення він точно не встигає (добре, якщо клопотання віддав). Труп в морзі. Родичі чекають.
- День 2-3. Вихідні. Слідчі судді розглядають тільки дуже термінові клопотання (експертиза — питання не термінове, тут КПК дає судді до 5 днів), тому труп в морзі, родичі чекають.
- День 4. Середа. Вранці слідчий знову сідає в машину та їде до суду (він же хоче швидше, пошта буде доставляти документи довго), знову чекає, отримує визначення й повертається додому. Але 3 години на дорогу, очікування в суді, й робочий день закінчився. Значить, експертиза почнеться “не сьогодні”. Труп, як і раніше, в морзі.
- Примітка: це в найкращому разі, адже суддя завалений справами, а на те, щоб ухвалити призначення експертизи йому КПК дає 5 днів. Тобто рішення може бути ухвалено в п’ятницю — за тиждень після смерті.
- День 5. Визначення віддали експерту, призначеному суддею (саме він обирає експерта), але той також має інші експертизи та час на проведення. Експерт планує роботу наступного дня. Труп в морзі. Родичі починають трохи злитися.
- День 6-7. Середа-четвер. Експерт починає роботу та завершує її дуже швидко — за 2 дні. За встановленими МОЗ правилами, до речі, відведено граничну межу 30 днів.
- День 8. п’ятницю. Експерт пише висновок і передає його слідчому, який в п’ятницю… може бути в обласному центрі у слідчого судді (дивись вище). Труп, відповідно, в морзі.
- День 9-10. Вихідні. Труп у морзі. Родичі панікують, проклинають слідство, державу та суди.
- День 11-12. Понеділок-вівторок. Слідчий знайомить родичів з результатами експертизи, шукає прокурора, який повинен дати письмовий дозвіл на видачу трупа. Прокурор може бути зайнятий, він може бути у того ж слідчого судді. Тому додаємо від декількох годин до 1 дня. Труп можна забрати, в кращому разі, на 11 день після обіду (найімовірніше вже на 12-й) і поховати.
Отже, якщо сьогодні родичі ховають тіло покійного в інший світ не пізніше ніж на 3-4 день, із введенням цих норм вони отримають тіло на 10-12 день (це якщо слідчий швидко спрацює, суддя невідкладно розгляне клопотання слідчого, а експерт не затримає терміни проведення експертизи). При цьому слідчий, який і так перевантажений справами, 2 дні з 6 робочих, як в нашому прикладі, проводить не розслідуючи справи, а милуючись красою рідної області дорогами до слідчого судді, спілкуючись з колегами в коридорах суду тощо.
Будь-які накладки (час на розгляд у суді, завантаженість експерта) можуть збільшити термін до 18-25 днів.
О, і “найцікавіше”: якщо справу буде розглядати Бюро розслідувань (воно не матиме юросіб навіть в областях), то слідчі з регіонів поїдуть до столиці України, у місто-герой Київ навіть із найвіддаленіших областей неосяжної Батьківщини. Таким чином маємо тільки на цьому прикладі:
- Відволікання слідчого від безпосередньої роботи принаймні упродовж одного, а то й двох робочих днів щотижня;
- Збільшений бюджет на відрядження для територіальних органів (велика частка, звичайно, зі своєї кишені — грошей на стільки поїздок просто немає й не буде);
- Родичі покійного (крім обласних центрів і близьких до них районів) чекають отримання тіла не менше 4-5 днів (в ідеальному випадку). У більшості ж випадків очікування триватиме 10-12 діб.
Є ще один дуже важливий аспект — більшість моргів в районних центрах розраховані на зберігання тіл не більше пари днів. Питання, чи є у них технічна можливість зберігати упродовж 8-10 днів та й просто можливість розмістити в 2-3 рази більше тіл, ніж вони розміщують зараз?
Випадок другий — тілесні ушкодження. Тут може бути будь-що: від п’яної бійки до пограбування, сімейного насильства і навіть ДТП. Сьогодні слідчий одразу відправляє людину на експертизу, “зняти побої”, як кажуть у народі. Але за новими правилами… він їде до області, отримує рішення судді, повертається і вже потім направляє потерпілого до лікарів. Це не менше трьох днів. За такий термін значна частка саден може просто зникнути. В реальності буде більше. Суддя теж людина і насамперед розглядатиме клопотання з експертизи причин смерті, тяжких і особливо тяжких злочинів тощо. Тобто велика імовірність того, що він візьме на винесення рішення “відведені 5 днів”. Якщо сюди додати можливі вихідні (значна частина побутових справ якраз і відбувається вечорами напередодні днів відпочинку), то в сумі отримаємо експертизу за 8-10 днів після події.
Само собою зрозуміло, постраждала сторона не буде в захваті від перспективи “знімати побої, коли вже все загоїлось”. Правопорушник навпаки — піде до церкви та поставить свічку за здоров’я авторів такого закону.
Випадок третій — гроші за хабар і обшук. Згідно з новими правками до КПК в обґрунтуванні частини клопотання про проведення обшуку повинно бути вказано наступне “обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 цього Кодексу”. Ми всі пам’ятаємо відео величезної кількості грошових одиниць і цінностей, знайдених в будинках підозрюваних у корупційних справах. Відповідно, тепер слідчий повинен “попросити” у фігуранта справи надати ці предмети та грошові одиниці, і, тільки отримавши відмову, звертатися до слідчого судді. Це триватиме принаймні добу. Вибачте, але Янукович встиг кілька КамАЗів цінностей вивезти з Межигір’я за кілька годин. А роздати знайомим, витратити в магазинах, у найгіршому разі спалити в каміні кілька мільйонів готівкою — справа техніки. Слідчі прийдуть, а фігурант корупційного скандалу вже живе “як миша церковна” — навіть в холодильнику тільки черствий батон лежить.
Те саме стосується тригодинного інтервалу очікування адвоката. За 3 години можна знищити величезну кількість вельми цікавих документів. Навіть жорсткий диск комп’ютера зашифрувати за допомогою PGP, а пароль “забути”. А якщо слідчі не почекають, то будь-який хороший адвокат зможе домогтися виключення зі справи доказів, отриманих в результаті такого обшуку. Навіщо така норма, коли є чудові правки того ж Лозового щодо допуску захисника на будь-якому етапі та обов’язкової відеофіксації — ніяк не збагну.
Тобто, чи виборють мітингувальники антикорупційних судів, чи ні, вже не матиме жодного значення після набуття чинності зазначених вище норм КПК — справи “розсиплються” ще не розпочавшись.
Випадок четвертий — кіберзлочини. Уявіть собі, що зловмисники отримали доступ до комп’ютера керівника фірми з електронними ключами та переказали всі кошти з рахунків підприємства “на село дідусеві”. Оскільки ключі справжні, МАС адреса комп’ютера та сама, банк платежі провів. Далі або банкрутство фірми, або рейдерське захоплення або, в кращому разі, просто великі проблеми для підприємства.
У таких випадках призначається експертиза самого комп’ютера, щоб встановити, чи був віддалений злом або хтось сидів за клавіатурою, маючи всі паролі, або є інша причина. Злом — один злочин, фізичне “користування” — другий, якщо керівник компанії сам провів — третій. Експертизу призначає суддя, експертні установи обирає він. А ось бази завантаження експертів немає. Уже сьогодні в Києві експертизу обчислювальної техніки ставлять “у чергу” на другу половину 2018 року. Сама експертиза, до речі, триває кілька місяців.
За цей час фірму 10 разів зроблять банкрутом — господарський суд не чекатиме. Але найголовніше, що мине 18 місяців, відведених на досудове розслідування. І якщо з експертизою виникла затримка, то суддя може відмовити у продовженні розслідування, наприклад, кіберзлочину. Формально він матиме рацію, адже ще невідомо, що сталося — якщо це зробив сам директор, то маємо інший склад злочину, іншу справу. А це може бути закрито.
До чого це призводить
Приклади можна продовжувати нескінченно — кожен слідчий або юрист-теоретик наведе за годину десяток прикладів за більшістю статей Кримінального кодексу.
Вже сьогодні система фактично задихається. У деяких районах країни спостерігається катастрофічний брак суддів. Є місця, де через відсутність (від слова “Зовсім”) людей в мантіях взагалі не чинять правосуддя. Сьогодні!
Якщо ж говорити про слідчих, середнє навантаження на одного працівника становить близько 280 справ (умовна норма 30-50). Люди в погонах з поганою вдачею ведуть 500-700 розслідувань. З таким навантаженням говорити про ефективність вже годі й говорити.
Маємо систему, що перебуває на межі колапсу, в якій згадані правки до КПК остаточно паралізують слідство в Україні. Успішне розслідування кримінальних справ буде імовірніше винятком, ніж правилом. А саме, розслідувати справи та передавати до суду матеріали можна буде за наявності хорошого “адміністративного плеча”, яке дозволить заради клопотання одного слідчого “підсунути” чергу до слідчого судді, провести експертизу швидко, а “інші нехай почекають” тощо. Влада в Києві, природно, отримує за таких умов надзвичайно потужний важіль впливу на бізнес і політиків, адже з’являється можливість довести справи до кінця щодо “обраних осіб”. На перший погляд, ось він, птах удачі — посадимо корупціонерів на радість масам, інші будуть поступливими або просто переляканими.
В реальності ж заради однієї важливої справи “відсувають” десятки “звичайних”. Це означає, що десятки потерпілих не зможуть домогтися справедливості. Слідчі, для того щоб зменшити навантаження і працювати ефективно, будуть щосили прагнути не допускати заведення нових справ, особливо за “дрібницями” — крадіжками, наприклад. Затримка в експертизах болісно вдарить тисячами тих, хто отримав тілесні ушкодження, не омине родичів покійних й тощо.
Інакше кажучи, держава ризикує остаточно втратити свою найважливішу функцію — функцію арбітра, оскільки технічно не буде в змозі чинити правосуддя. За перші рік-два нічого страшного не станеться. Народ буде просто потроху дратуватися, злитися, дичавіти, вже вибачте за грубість.
А ось потім результати можуть стати сумними:
- Розчарувавшись в здатності держави захищати їхні інтереси, громадяни можуть дійти до думки про створення своїх “бригад” для вирішення конфліктів. За учасниками таких груп так само будуть заводитися справи, які також будуть “виснути” та закриватися — система не працює для всіх.
- Не маючи можливості домогтися правосуддя в суді (до суду справи не доходять), громадяни можуть згадати, що є суд держави, є Суд Божий, а є ще Суд Лінча. Особливо, якщо справа стосується резонансних злочинів (починаючи від ДТП мажорів і закінчуючи зґвалтуваннями).
- Грамотні слідчі, що залишилися, не маючи можливості добре робити свою роботу і не бажаючи бути блискавичниками для “народного гніву”, почнуть масово звільнятися з системи. Це буде розумним кроком розумних людей і докорінно змінить ставлення до того, що сьогодні називається системою досудових розслідувань в Україні.
- Відсутність можливості домогтися результату демотивує інших силовиків, які повинні бути на сторожі закону. Навіщо тому ж патрульному поліціянту ганятися за злочинцем, якщо останній все одно не постане перед судом — такі межі нового КПК.
- Рано чи пізно відсутність правосуддя змусить громадян поставити собі просте запитання “а навіщо мені така влада?”. Ось на цьому етапі ми отримаємо нову революцію, яка буде більш масштабною, ніж Революція Гідності, оскільки це буде Революція за Справедливе Правосуддя.
На останньому моменті відбудеться повне перезавантаження системи, масштабніше, ніж у 2014 році. Громадяни знесуть владу, правоохоронна система буде деморалізована та частково самознищиться ще раніше. Отримаємо “чистий аркуш” — територію без законів і влади, де можна будувати щось нове. Або не будувати взагалі. Як на мене, то це вже дуже ризиковий сценарій, особливо, якщо можна виправити ситуацію.
Що з цим робити
У такій ситуації є кілька варіантів рішення, кожен з яких вимагає зміни законів і підзаконних актів.
- Президент накладає вето і не підписує “судову реформу”, в межах якої змінювався КПК. Сумнівний сценарій, оскільки ця реформа видавалася як одне з досягнень влади і власне Порошенка. Більшість змін дійсно непогані, зокрема деякі правки Лозового. Відмова Порошенка від підписання документа призведе до нового конфлікту у Верховній Раді, переходу РПЛ до активних критиків влади (замість гри на утримання ситуації), що, на тлі спроб низки політичних сил розхитати ситуацію, може стати останнім поштовхом до проведення дострокових виборів. Теперішня коаліція та її лідери поки не налаштовані на такий сценарій.
- Президент зволікає з підписанням закону (або підписує, але не публікує — так, свого часу полюбляв робити Кучма), водночас фахівці шукають вихід, формулювання статей, що дозволяють не зруйнувати систему досудового розслідування, Президент вносить проект змін до КПК як невідкладний, а депутати поспішно, але тихо виправляють помилки. Варіант непоганий, але питання полягає в тому, що правки Лозового були “радикальною вимогою радикальної партії”. На тлі масових акцій протесту на вулицях Києва та безлічі спраглих відчути на смак відставку гаранта або нові парламентські вибори — це ризик для Порошенка. Нехай і менший, ніж в першому сценарії. Одним із варіантів цього сценарію є варіант, при якому в результаті консультацій законопроект вносять депутати, а не Президент. Наприклад, члени фракції НФ або тієї ж Радикальної Партії: партійна солідарність партійною солідарністю, але дехто починає розуміти, яке диво створили, а значить — є можливість консультацій.
- У разі невдачі попередніх варіантів необхідно буде мінімізувати негативні наслідки правок Лозового до КПК. В цьому випадку більшість рішень закладено в області підзаконних актів і бюджетування:
- Наділення територіальних органів (підрозділів) Нацполіціі, НАБУ, ДБР правами юридичної особи повертає системі працездатність — слідчі не будуть їздити до обласного центру заради санкції слідчого судді. Поліції достатньо постанови Кабміну, за НАБУ та ДБР необхідна зміна законодавства.
- Радикальне збільшення кількості експертів в державних експертних установах (йдеться про принаймні подвійне збільшення). Створення єдиної бази державних експертів з можливістю динамічної оцінки зайнятості (черги на експертизу) та автоматичним розподілом експертиз може вирішити проблему призначення експерта слідчим суддею. Але для цього потрібні як підзаконні акти, так і профільний закон, бюджетні кошти на створення і адміністрування бази як такої.
- Реалізація ідеї “електронного суду” в частині кримінального судочинства (але це поки що перспектива років, а не місяців).
- Термінове ухвалення законодавства щодо кримінальних проступків, завдяки якому слідчі будуть займатися тільки розслідуванням злочинів (зменшиться навантаження на 50%). Дізнання за кримінальними проступками будуть провадити дізнавачі.
- І все ж поступовий перегляд формулювань частини правок до КПК, які за будь-яких умов будуть тільки перешкоджати слідство (див, наприклад, кейс з обшуком). У будь-якому з трьох варіантів, потрібен час. Вето Президента є найшвидшим, але й найконфліктнішим рішенням. Доопрацювання Кримінального процесуального кодексу — найправильнішим рішенням, але без гарантії підтримки в парламенті. Шукати вихід із ситуації все одно доведеться, інакше вже за рік-півтора Україна зіткнеться з колапсом судової системи. При цьому суспільні настрої вже досягли “точки кипіння”.
Джерело: інформаційно-аналітичний портал “Хвиля”.