Росія не має запасу міцності для спекулювання цінами на нафту

Джерело: Ukrinform

Простимульовані ОПЕК нафтові ціни дозволили Росії трохи розслабитися. Але за “поребриком” рано радіють – США ще свої сланці не «розкупорили»

Ув’язавшись в домовленості з Росією про спільне скорочення видобутку нафти з метою підвищення її ціни, країни ОПЕК (володіють 79% світових запасів) вже зрозуміли, що потрапили в капкан. Адже, чим більше зростає ціна на нафту, тим більше гравців, серед яких і такі необов’язкові, як Росія, починають нервувати. Оскільки з кожним центом нафтова ціна стає усе привабливішою для США – основного світового виробника альтернативної сировини – сланцевої нафти. І той, хто перший із нафтових “змовників” сьогодні плюне на домовленості та поспішить з розпродажем свого товару, встигне зробити це до того, як сланцева нафта хлине на ринок та зіб’є ціни. Але до того часу країна-бензоколонка, яка за останні чотири роки розтринькала на авантюри усю свою фінансову “подушку”, встигне “накосити” грошенят ще як мінімум на два роки спокійного бюджетного плавання.

Коментує Андріан Прокіп, експерт з енергетики Українського інституту майбутнього:

“Путіну дуже потрібні гроші. Але якщо з угоди вийде Росія, то почнеться ланцюгова реакція і пакт почне валитися”

– РФ очікувала, що рівень ціни на нафту підніметься вище того, який був восени 2017 р. Але вона все таки приєдналась до рішення ОПЕК+ про продовження дії угоди ще на 9 місяців – до кінця 2018 р. Головний мотив, у тому числі для РФ, тут не шантаж і не тиск, а спроба отримати економічні вигоди за рахунок підвищення ціни на нафти в умовах складної економічної ситуації кожної із країн.

Росія зараз не має достатнього запасу міцності для спекулювання цінами на нафту (шляхом приєднання чи неприєднання до угоди про обмеження видобутку) або якось змушувати країни ОПЕК до вигідних для себе дій. З одного боку, нинішня ціна під 70 доларів за барель її влаштовує. Але з іншого – ні, бо є ризик, що ціна знову опуститься, наприклад до 60 доларів. У цьому випадку не можна виключати, що Росія змінить своє рішення та фактично вийде із угоди, нарощуючи обсяги видобутку ще до завершення її дії. Адже Путін потребує збільшення доходів казни не лише перед виборами 2018 року.

Однак, і інші країни можуть поступити так само. І це викличе ланцюгову реакцію – усі намагатимуться мінімізувати свої втрати, що фактично зруйнує угоду і врешті може зумовити обвал ціни на нафти. Важливо розуміти, що РФ та країни ОПЕК, ситуативно об’єднавшись, все одно залишаються прямими конкурентами. Нікому не вигідно втрачати свою частку ринку. Росія, наприклад, заявила, що планує значно розширити ринки збуту своїх енергоресурсів протягом найближчих 7 років (як і у випадку з газом). Це ще один чинник, який може штовхнути РФ до виходу із угоди і до збільшення власного експорту нафти з метою експансії на зовнішніх ринках. А нафтовий пакт з ОПЕК зараз її, по суті, стримує в цих намірах.

Нинішня ціна нафти на рівні $65-70 певною мірою влаштовує як РФ, так і країни ОПЕК, та означає певну стабілізацію на ринках. І зрозуміло, що подальше підвищення ціни на нафту робитиме її відбуток у США та Канаді більш прибутковим. Ризик такий реально існує, оскільки рівень видобутку в цих країнах сьогодні піднявся фактично до рівня кінця 2014-середини 2015 років. Звичайно, нікому з виробників традиційної нафти не вигідна поява потужних і динамічних конкурентів. І це теж вагома причина, чому співпраця РФ та ОПЕК не може бути довготривалою.

Що ж стосується України, то дорога нафта, окрім ризиків “підживлення” фінансових резервів та сил агресора, несе ризик інфляції. Україна вкрай залежна від імпорту нафтопродуктів (імпортується 80-85%). Відтак, підвищення ціни нафти та відповідно нафтопродуктів додатково вплине на подорожчання усіх товарів та послуг, які виробляються в Україні, тобто прискорить інфляцію.

Крім цього, ціни на газ дуже пов’язані із зростанням цін нафти. Відтак, зростання в ціні нафти зумовить і подорожчання газу для України з відповідними аналогічними інфляційними наслідками.