У 2012 році приймаючи новий Кримінальний процесуальний кодекс України було закріплено, що поряд із кримінальною відповідальністю за злочини має бути запроваджена також відповідальність за кримінальні проступки.
Суть такого запровадження по різному трактується науковцями, але всі погоджуються, що головне призначення виділення окремого виду кримінального правопорушення – кримінальних проступків – полягає у гуманізації кримінального законодавства.
Практики, як і ведеться, більш прагматичні: вони переконані, що призначення поділу кримінальних правопорушень на злочини і кримінальні проступки – у кардинальному спрощенні порядку досудового розслідування кримінальних проступків, що дозволить розвантажити слідчих для розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів.
І дійсно, навіть поверховий аналіз навантаження сучасних слідчих свідчить про те, що їх навантаження після набуття чинності нового КПК, наприклад, в Києві та Київські області зросло з 20-50 кримінальних справ на одного слідчого до 200-400 справ, тобто приблизно в 10 разів. При чому значну більшість цих кримінальних проваджень сьогодні складають саме злочини невеликої тяжкості і злочини середньої тяжкості, вчинені з необережності.
У такому випадку легко здогадатись, як надаються пріоритети у виборі проваджень, яким «дають хід». Для більшості чесних міліціонерів–поліцейських це однозначно пріоритет за розслідуваннями тяжких і особливо тяжких злочинів. Проте, залишається велике поле для «забудькуватості» або «неспішності» стосовно окремих проваджень. Адже всі справи якісно і вчасно все одно не можливо розслідувати… А пріоритети можуть розставлятись керівництвом по різному.
В такій ситуації багато досвідчених слідчих просто залишили службу. Не додала оптимізму і триваюча реформа правоохоронних органів, внаслідок якої тимчасово (переконаний) відбувся перекіс у матеріальному забезпеченні (з/п) патрульних поліцейських і слідчих поліції або прокуратури. Загрозливо погіршила ситуацію війна та її закономірні наслідки у вигляді різкого збільшення кількості нелегальної зброї на мирній частині України і кількості людей, які вміють цією зброєю досконало володіти.
Головний висновок: за 4 роки дії нового КПК рівень захисту прав і свобод об’єктивно погіршився.
Для зміни ситуації потрібна швидка реакція держави. В частині організації ефективного досудового розслідування це, очевидно, розвантаження слідства, забезпечення повноцінного функціонування кримінальної поліції та створення Державного бюро розслідувань. Всі ці процеси ніби рухаються в останні 2 роки, але результату ще не видно. Хоча на професійному рівні вже давно б’ють у всі дзвони – до прикладу, під час конкурсу у місцеві прокуратури найбільшою проблемою майже всі кандидати відзначали низьку заробітну плату прокурорів і відсутність відокремлення кримінальних проступків від злочинів.
Що це дасть для людей? Поки що це звучить як нудна теорія кримінального права далека від кожного громадянина та захисту його прав. Але після прийняття КПК і змін Конституції щодо судової реформи це, напевне, найбільш значима зміна законодавства для кожного з нас, адже ефективне виокремлення кримінальних проступків це:
- швидке дізнання по суті справи і передача до суду. Наразі, найбільш доцільним строком проведення дізнання вбачається 48 годин з моменту складання повідомлення про підозру;
- потерпілий швидко зможе отримати захист держави у разі вчинення щодо нього кримінального проступку;
- слідчі зможуть зосередитись виключно на розслідуванні тяжких і особливо тяжких злочинів, що сприятиме їх розкриттю.
- Результатом буде повернення довіри людей до правоохоронної системи та досягнення більш високого рівня захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
- Щодо критеріїв визначення кримінальних проступків серед інших правопорушень. Відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. №311/2008 визначено, що до категорії кримінальних (підсудних) проступків мають бути віднесені: а) окремі діяння, що за чинним Кримінальним кодексом України належать до злочинів невеликої тяжкості, які відповідно до політики гуманізації кримінального законодавства будуть визнані законодавцем такими, що не мають значного ступеня суспільної небезпеки; б) передбачені чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення діяння, які мають «судову юрисдикцію» і не є управлінськими (адміністративними) за своєю суттю (дрібне хуліганство, дрібне викрадення чужого майна тощо).
- До кримінальних проступків із Кримінального кодексу пропонується віднести діяння, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- Щодо перенесення складів правопорушень з Кодексу України про адміністративні правопорушення потрібно бути більш обережними. Адже надмірне перенесення складів адміністративних проступків до Кримінального кодексу буде означати не гуманізацію кримінального законодавства, а навпаки – криміналізацію законодавства про адміністративні правопорушення. Переконаний, суспільство сьогодні до цього не готове. Криміналізацію окремих адміністративних проступків, можливо, і варто робити, але окремо обговорюючи кожен такий випадок. Наприклад, давно іде мова про криміналізацію 130 статті КУпАП (Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння).
- Чи маємо зараз час на таку наукову дискусію щодо перенесення окремих складів адмінпроступків до кримінальних проступків? Переконаний, що наукова дискусія має бути, але паралельно із терміновим запровадженням механізму дізнання по безспірним кримінальним проступкам. На фоні перевантаженого слідства, на фоні вічно розслідуваних проваджень, які місяцями лежать без руху, на фоні зростаючої кількості тяжких і особливо тяжких злочинів, це питання вже давно переросло із розряду рядового удосконалення кримінального процесу в питання безпеки України.