Королівство зради. До чого може призвести цигарковий скандал в Йорданії

12.08.2018

Абдалла II / ФОТО: РуАН

Ілія Куса для focus.ua

«Цигарковий скандал», як його вже охрестили у народі, сплив у ЗМІ у найбыльш невідповідний для місцевих еліт момент. Соціально-економічна криза, викликана війною в сусідній Сирії і падінням потоків інвестицій, вивів сотні тисяч людей на вулиці.

Політичний конфлікт, який став результатом протистояння між урядом, парламентом і суспільством навколо непопулярних заходів економії і реформ, необхідних для отримання кредиту МВФ, остаточно підірвав стабільність королівства. Лише за останні півроку Йорданія пережила десятки страйків, багатотисячних демонстрацій, відставку уряду та кілька терактів. Тепер до цього букету проблем додався один з найбільших корупційних скандалів останніх 10 років.

Усе почалося в середині липня, коли депутат парламенту Маслех Ат-Тарауна вперше повідомив про цілу мережу підпільних підприємств з виробництва сигарет, розкиданих по всій країні, які незаконно виробляли тютюнові вироби під міжнародними брендами і нелегально продавали їх в країні і за кордон. За словами депутата, ці заводи контролюються впливовими олігархічними групами, що мають зв'язки в уряді. Щойно призначений прем'єр-міністр Омар Аль-Раззаз розуміючи, якої шкоди його репутації на старті може завдати ця інформація, був змушений взятися за справу. Виступ Маслеха Ат-Тарауна у парламенті і наступні підтвердження його слів у ЗМІ викликали справжній шок у населення.

Сигаретний скандал підняв один з найболючіших для Йорданії питань, що об’єднує всіх, незалежно від релігії, раси і політичних переконань: політична корупція. Протягом багатьох років вона займала заголовки провідних газет у Йорданії. В міру погіршення соціально-економічної ситуації вона все більше виходила на перший план як одна зі справжніх причин всіх бід у королівстві.

Однак є щось фатальне у тому, що скандал сплив саме зараз. Якби про цю багатомільйонну сигаретну схему дізналися б навіть 3 роки тому, реакція була б менш агресивною. Вся справа у контексті навколо ситуації.

Останні півроку стали справжнім політичним ураганом для Йорданії. Зазнавши кризи у 2016 році через падіння припливу інвестицій і додаткового фінансового тягаря у вигляді майже 1,5 млн сирійських біженців, йорданський уряд прем'єра Гані Аль-мулька почав шукати шляхи виходу із ситуації, що склалася. Дорога привела до МВФ, який висунув ряд вимог: підвищити податки, ціни на їжу, ввести нові податки на бізнес і т.д. Природно, такі непопулярні заходи привели до масових протестів, особливо серед ворожих центральному уряду племен на південному сході. Цим активно скористалася опозиція, підігріваючи антиурядові виступи свіжими даними про «провали» прем'єр-міністра по всіх напрямках.

Кульмінації криза в Йорданії досягла у кінці травня, коли в Аммані пройшов найбільший за 7 років страйк, який паралізував транспортну інфраструктуру в столиці і заблокував аеропорт. Приводом став урядовий закон, який передбачав введення податків на спадщину і пенсію, а також підвищення фіскального навантаження для банків. Відповідно, ядром протестів стали банкіри, пенсіонери, студенти, малий і середній бізнес.

Протести (а також все частішали докори особисто у бік короля) змусили Абдаллу II своїм указом заморозити рішення уряду про підняття цін на електроенергію і паливо на 19% і 5,5% відповідно. Король, на переконання прем'єр-міністра Аль-мулька, сподівався, що це заспокоїть людей і дасть уряду поле для маневру і час, щоб все-таки проштовхнути в парламенті новий закон про оподаткування, як того вимагав МВФ. Зрештою, мова йшла про кредит у $ 723 млн і продовження програми Фонду. Тим часом держборг Йорданії продовжував зростати і до червня цього року сягнув $ 35 млрд, або 95% ВВП! До того ж, великою проблемою для країни, в якій більшість населення становила молодь, був рівень безробіття, що сягає 20%.

Однак спроба уряду заспокоїти протестувальників провалилася. Абдалла II, намагаючись з усіх сил відмежуватися від економічних проблем країни і залишитися «над сутичкою», доручив уряду почати переговори з протестуючими, заявивши, що «народ не повинен самостійно нести тягар фінансових проблем». Багато хто побачив у цьому спробу підтримати протести і очолити їх, виставивши винними виключно прем'єра і його міністрів, і навіть парламент. Це призвело до конфлікту між королем і прем'єр-міністром Гані Аль-мулька і подальшого провалу переговорів з профспілками. Чи був цей провал умисним чи ні, ми не дізнаємося, однак імовірність того, що прем'єр вирішив саботувати указ короля, залишається високою. Наступного ж дня Абдалла відправив його у відставку.

Новий голова кабміну Омар Аль-Раззаз – колишній економіст Світового банку – негайно відкликав скандальний законопроект про податки і заявив, що буде його переробляти, враховуючи побажання учасників протесту. Однак для нового прем'єра мало що змінилося, а загальна ситуація лише погіршилася. Адже тепер він мав грати роль вітрини «нових облич» і «реформ». Населення очікує від нової влади чогось зовсім іншого, ніж від їх попередників. Парламент і король очікують від нового уряду виконання вимог МВФ, щоб стабілізувати економіку. Насправді ж Аль-Раззаз навряд чи зуміє перетворити очікування на реальність.

Від зміни уряду мало що залежить. Програма кредитування МВФ залишилася без змін, і заради її продовження необхідно виконувати всі ті ж старі непопулярні вимоги. Парламент залишився незмінним, зі своїми внутрішньополітичними чварами, які заважають нормальній роботі уряду. Загалом, новий прем'єр-міністр мав би створити видимість чогось абсолютно нового, маневрувати між вимогами короля, парламенту і протестуючими, утримувати в країні місію МВФ і продовжувати все ту ж непопулярну політику, тільки завуалювавши її в інший спосіб. Головною умовою є недоторканність самої системи, особливо те, що стосується розподілу національних багатств.

У цьому контексті сигаретний скандал, з якого я почав, став справжньою катастрофою для уряду, стрімко втрачає свій стартовий капітал довіри. Справа у тому, що в Йорданії, як і в багатьох країнах Близького Сходу, сигарети дуже популярні. Цей регіон залишається одним з найбільших ринків тютюнової продукції. Щорічно він викурює близько 400 млрд сигарет, що приносить компаніям-виробникам і регіональним урядам цілу купу грошей. У Йорданії один з найвищих показників викурених сигарет на одну людину щороку - 2 306.

За даними офіційної статистики, йорданці щорічно витрачають на сигарети близько $ 850 млн, а податкові надходження в бюджет від тютюнової продукції становлять $ 1,4 млн щодня!

І якщо дані про масштабну корупційну сигаретну схему в Йорданії правдиві, тоді виходить, що протягом 5 років функціонування цих нелегальних фабрик бюджет країни недоотримав мільярди доларів податків. А факт продажу цих нелегальних сигарет за кордон говорить про те, що в цю схему було залучено високопоставлені чиновники в парламенті, міграційна служба, поліція, прокуратура, податкова і, можливо, навіть члени уряду.

Це розлютило місцеве населення. Адже ці гроші могли врятувати Йорданію і, ймовірно, навіть не змушувати її падати в обійми МВФ. Сигаретний скандал став найпотужнішим ударом по йорданському істеблішменту, а люди на вулицях, відчувши на практиці, що протести дійсно є інструментом впливу на політиків, з новою силою почали розхитувати ситуацію, вимагаючи розслідування.

Хоча прем'єр-міністр Омар Аль-Раззаз і був змушений сформувати міністерську комісію для розслідування схеми, йому буде вкрай складно довести цю справу до кінця. Всі у королівстві прекрасно розуміють, що в сумнівні схеми з ухилення від сплати податків залучені відомі всім політики. 

 Поки йорданська влада активно створює видимість розслідування. Пару тижнів тому заарештували 16 підозрюваних. Однак відразу ж почалися проблеми. Головний підозрюваний у цій справі - директор тютюнової компанії «Дохан» Ауни Мутайі - втік за кордон. 22 липня він виступив на ліванському телебаченні в Лівані, де заявив, що його використовували втемну і зараз йому хочуть  банально помститися «окремі політичні групи». Втеча Мутайі і його заяви лише посилили відчуття «зради» на вулицях Аммана і підлили масла у вогонь підозр з приводу залучення уряду (і навіть, можливо, короля!) у схему. У Йорданії люблять розмірковувати про теорії змови, а що може бути краще, ніж зрада «злочинної влади» проти власного народу? Дуже зручна і вкрай логічна з урахуванням останніх подій.

Сигаретний корупційний скандал в Йорданії несе кілька ключових ризиків для внутрішньополітичної ситуації у країні:

1 - Послаблює позиції нового уряду, зменшуючи довіру до нього з боку населення. Це, у свою чергу, звужує для міністрів поле для маневру у протистоянні з парламентом і королем;

2 - Радикалізує протести, підвищуючи рівень розчарування населення вже не стільки урядом або окремими особистостями, як самою системою, що загрожує дестабілізацією держави і створює  вакуум, який можуть заповнити альтернативні ідеологічні сили типу ісламістів;

3 - Ставить під сумнів ефективність самої моделі МВФ щодо країн, що розвиваються на Близькому Сході;

4 - Знижує рівень довіри населення до різного роду західних інститутів і міжнародних організацій, які все більше асоціюються з теоріями змови Заходу проти арабів;

5 - Загострює конфлікт між центральним урядом і опозиційними племенами, зокрема Бені Сахра. Одного з старійшин племені, відомого своєю критикою короля Махджема Аль-Файєз заарештували на початку червня. Це призвело до того, що члени племені заблокували дороги, що ведуть до аеропорту Аммана, вимагаючи його звільнення і погрожуючи «зруйнувати самі основи держави», натякаючи на інститут монарха.

Сигаретний скандал має і міжнародно-політичне підґрунтя, хоча і побічно. Справа у тому, що погіршення соціально-економічної ситуації в Йорданії серйозно послабило країну і її політичну вагу в регіоні. Якщо 10 років тому приплив прямих іноземних інвестицій в Йорданію становив $ 2,8 млрд, то сьогодні ця цифра становить скромні $ 331 млн. Основна маса інвестицій завжди приходила з монархій Затоки: Саудівської Аравії, Катару, Кувейту, ОАЕ, Бахрейну, Оману. Після 2011-2012 років їх приплив впав. Це було пов'язано переважно з внутрішньоекономічними проблемами в самих монархіях. Фіскальна криза в Саудівській Аравії і ескалація протистояння з Катаром остаточно зруйнували всю схему, а Йорданія почала відчувати на собі наслідки війни в сусідній Сирії.

Мільйони біженців, заблокована торгівля з Сирією, Ліваном і Туреччиною, зростання ісламського екстремізму, що змусила уряд виділити більше грошей на безпеку і оборону - все це стало причиною кризи в самій Йорданії.

Коли спалахнули протести через програми МВФ навесні цього року, Саудівська Аравія і її союзники поспішили виділити Йорданії власний кредитний пакет у $ 2,5 млрд, набагато більший і більш привабливий, ніж те, що пропонував МВФ. Логіка цих дії була простою: збільшити важелі тиску на офіційний Амман, поставивши його в залежність від монархій Затоки.

Саудівська Аравія і її союзники давно намагаються схилити Йорданію до більш лояльної зовнішній політики.

Відносини між сторонами зіпсувалися у 2017 році, коли Йорданія відмовилася розривати дипломатичні відносини з Катаром і продовжила торгівлю з Іраном. До того ж, різка критика Амманом перенесення американського посольства в Єрусалим в Палестині спровокувала конфлікт з Ер-Ріяд, який сформував негласний військово-політичний альянс з Ізраїлем. Йорданія - ключова країна для вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту, а також має геостратегічну цінність для впливу на ситуацію у Сирії і стримування іранського впливу в субрегіоні Леванту. 

Багато йорданських політиків скептично сприйняли спроби Саудівської Аравії «допомогти» братньому народу шляхом дачі грошей у борг. В Аммані прекрасно усвідомлюють, що нинішня соціально-економічна криза несе у собі політичні ризики потрапляння у залежність від зовнішніх гравців: США, нафтових монархій Затоки, Ірану, Китаю. Ситуація з Йорданією стала яскравим прикладом того, як через корупцію, неефективне управління, МВФ і непопулярні реформи стати залежним від третіх сторін і опинитися в ситуації, коли доводиться балансувати серед регіональних гравців, щоб не потрапити під роздачу.

Небажання частини йорданських еліт залежати від саудівців або еміратців змусило Амман шукати альтернативні шляхи виходу з кризи і стабілізації економіки. І він був знайдений: відновлення торгових шляхів між Йорданією, Сирією, Ліваном, Туреччиною та Іраком. А для цього необхідно було дати можливість сирійському уряду повернути під контроль свої південні регіони, з 2011 року знаходяться під контролем антиурядових угруповань.

Таким чином, вже в червні, коли почалися активні переговори з приводу наступальної операції сил Асада в Південній Сирії, Йорданія не просто дала «зелене світло» на це, відмовившись підтримувати угруповання на півдні, до цього отримували допомогу і зброю з Аммана, але навіть закрила для бойовиків свої кордони, полегшивши сирійським військам наступ. Коли битва за Південну Сирію завершилася 31 липня, Йорданія нарешті отримала можливість відновити роботу КПП на сирійському кордоні і знову пустити туди вантажівки з товарами. До того ж, і що найважливіше, Амман нарешті почав переговори про повернення до Сирії всіх біженців.

Однак для відновлення торгівлі потрібен час. А нинішній сигаретний скандал відбирає його в уряду, змушуючи діяти негайно. Все це наводить на думку, що раптова поява теми сигарет і корупції в Йорданії - це не просто випадковість, а добре сплановане вкидання інформації. Не виключено, що такий маневр міг бути вигідний зовнішнім силам. Наприклад, тій же Саудівській Аравії або ОАЕ, які залишаються незадоволеними самоусуненням Йорданії від сирійського конфлікту, починаючи з 2016 року. Корупційний скандал став дуже зручним інструментом тиску на Амман і маніпулювання громадською думкою. Той, хто володіє цим дискурсом, може скеровувати гнів натовпу у потрібне русло.

Від того, як буде просуватися розслідування сигаретного скандалу, буде залежати тривалість політичного життя нинішнього уряду Омара Аль-Раззаз. Сам прем'єр намагатиметься якомога довше затягнути час, намагаючись балансувати між інтересами фінансово-промислових груп, населення і необхідністю і далі просувати свою економічну політику.

Паралельно Йорданії необхідно буде прискорити діалог з Дамаском щодо вирішення проблеми біженців на кордоні. Король Абдалла II буде і далі намагатися відмежуватися від усіх проблем, здійснюючи медійні інтервенції лише для того, щоб підкреслити успіхи в боротьбі з корупцією, позиціонуючи себе як «батька нації», що знаходиться над конфліктом. Криза в Йорданії буде формувати зовнішню політику країни в найближчі кілька років, які є доленосними для всього регіону.