Вибори 2019: чи матимуть шанс "нові обличчя"

23.08.2018

ФОТО: Reuters/Valentyn Ogirenko

Спекотне літо 2018-го року в Україні було надзвичайно спокійним, коли за відсутності інших новин скандал або криза одразу стає предметом уваги медіа. Це разюче контрастує із 2009-м роком, коли президентська кампанія в Україні була у повному розпалі і завершилася 7 лютого 2010-го перемогою Віктора Януковича. Рівно через 9 років, у березні 2019-го року, українці вшосте обиратимуть президента країни.

Сьогодні про початок виборчої кампанії нагадують хіба що численні борди і телевізійні ролики кандидатки та екс-прем'єрки Юлії Тимошенко. До речі, словом «новий» перенасичена вся її рекламна кампанія: «Новий курс», «Нова народна Конституція» і навіть «Новий мирний план». Слово "новий" має викликати у виборця найпозитивніші асоціації і змусити забути про той факт, що сама Юлія Тимошенко далеко не новачок у політиці. Вперше вона була обрана депутатом до Верховної Ради по кіровоградському округу у  далекому 1997-му році з фантастичним результатом 92,3%.

Ідея Тимошенко зіграти на "новизні" аж ніяк не погана, враховуючи що її основний суперник на виборах 2014-го року, нинішній Президент Петро Порошенко переміг із гаслом «Жити по-новому». У політиці Порошенко лише на рік молодший від Тимошенко, вперше ставши депутатом ВР у 1998 році.

Головний суперник Тимошенко – чинний президент Петро Порошенко — ззовні сконцентрований на виконанні своїх прямих зобов'язань. Більшу частину літа він присвятив питанням зовнішньої політики і отриманню томосу для створення автокефальної української церкви. Нічого не чути про початок роботи його передвиборчого штабу, хоча статися це має вже восени, можливо, навіть у вересні. Поки є враження, що радники Президента уважно спостерігають за іншими ймовірними учасниками гонки, очікуючи відповідного моменту для старту його кампанії.

Рейтинги провідних кандидатів відрізняються один від одного несуттєво. При цьому жоден з лідерів (Ю. Тимошенко, А. Гриценко, Ю. Бойко, В. Зеленський, П. Порошенко, О. Ляшко, С. Вакарчук) не набирає 20%. При такому електоральному «меню», коли вибір буде зведений до обрання кращого з гірших, вийти до другого туру можна буде з результатом, що не перевищуватиме 25%. Разючий контраст з усіма попередніми президентськими виборами, коли пара лідерів гонки була зрозуміла вже на старті.

У випадку майбутніх виборів передбачити учасників другого туру ніхто не наважується, хоча Юлія Тимошенко практично там. Її відносно впевнена позиція на старті забезпечується голосами її ядерного електорату і тим, що, крім неї, інших учасників кампанії не видно і не чути. У ситуації повного політичного штилю реклама екс-прем'єра у буквальному сенсі переслідує на кожному кроці, звучить з усіх телеекранів і навіть плейлистів youtube.

Проте, початок політичного сезону очікується дуже гарячим, що обіцяє безліч скандалів у публічному полі. Українські олігархи не втрачали часу. Уже сьогодні вимальовуються кілька політичних альянсів, контури яких були помітні ще навесні. Юлія Тимошенко, за інформацією перевірених джерел, практично заручилася підтримкою одного з найбільших бізнесменів країни, власника телеканалу 1+1 Ігоря Коломойського. За усталеною традицією розкладання яєць до різних кошиків, Коломойський також буде підтримувати нікому не відому партію «Слуга народу». Партія привернула увагу тим, що кандидатом в президенти від неї може стати відомий комік і шоумен Володимир Зеленський, якого з Коломойським пов'язують давні бізнес-відносини. Деяки бачать турбуючу паралель з несподівано високими рейтингами Зеленського – 8,5% згідно дослідження соціологічної групи Рейтинг, опублікованого 12 липня – з кар'єрою італійського коміка, засновника партії «П'ять зірок» Беппе Грілло.

Крім Коломойського, свої ставки також зробив Ринат Ахметов. На президентських виборах, як очікується, він просуватиме свого давнього політичного протеже, главу Радикальної партії свого імені Олега Ляшка. На виборах 2014 року він зайняв 3-є місце, але досягти подібного успіху йому буде дуже непросто. Політичний курс розвів у різні боки соратників з Опозиційного блоку, тому Ахметов не став надавати підтримки старому побратиму Юрію Бойку, віддавши перевагу іншому перевіреному бійцю — екс-віце-прем'єру Олександру Вілкулу.

Екс-міністр оборони України Анатолій Гриценко практично не проявляє активності, нічого не чути про те, що він зміг би заручитися фінансовою підтримкою олігархічного капіталу. Проте, у стінах Верховної Ради вже створена спеціальна комісія з розслідування діяльності колишніх міністрів оборони. І очевидно, що головною метою її діяльності стане розслідування роботи саме Гріценка. Очолив комісію член фракції БПП Іван Винник. Результати її роботи можуть істотно підрізати крила екс-міністру оборони.

Великою нерозкритою інтригою є також участь у президентських перегонах фронтмена гурту "Океан Ельзи" Святослава Вакарчука. Його результат, згідно того ж дослідження групи Рейтинг, складає 6,6%. До останнього ходять чутки, що Вакарчук може оголосити про старт своєї президентської кампанії у  День незалежності України — 24 серпня. І статися це може під час концерту ОЕ на НСК "Олімпійський". Втім, це виглядає занадто артистично, щоб бути правдою. Сам Вакарчук тримає інтригу щодо наміру висуватися на виборах президента. Його кандидатуру, якщо це все ж станеться, зможе підтримати велика коаліція громадських організацій та частина молодих політиків. Вакарчуку найбільше підходить термін homo novus «нова людина», титул, яким у Стародавньому Римі називали громадян, вперше обраних на посади сенаторів або консулів. Утім, якщо навіть він відмовиться від участі у  президентських перегонах, його поки нестворена партія може мати непогані шанси на виборах до Верховної Ради у жовтні 2019 року.

Якщо умовні нові політичні сили хочуть перемогти уже на президентських виборах, їм доведеться піти на непростий і болючий крок — провести внутрішній праймеріз і обрати одного кандидата. Поки що мало шансів, що їм вдасться домовитися. Якщо все так і закінчитися нічим, втрутитися у боротьбу важкоатлетів зі старої когорти у другому турі новим обличчям буде практично нереально.

Тарас Березовець, співзасновник Українського інституту майбутнього, телеведучий на каналі  «Прямий»

Вперше матеріал був опублікований англійською на сторінці Atlantic Council