» Без категорії » Азовська криза. Спроба вирішення.

Азовська криза. Спроба вирішення.

На сьогодні ситуація з блокадою Азовського моря і щоденними затриманнями торгових суден, що  йдуть до з портів у Бердянську та Маріуполі вже ні для кого не є таємницею.

Незважаючи на те, що ще у травні-липні ситуація МЗС називало “штучно створеним загостренням у  інформаційному полі”, вже другий місяць поспіль ситуація набирає обертів і стає реальністю.

Зараз вчергове описувати поточну ситуацію безсенсовно. Важливіше зрозуміти, до чого може привести подальша бездіяльність і визначити шляхи подолання кризи. На жаль, і Міністерство Оборони України (МОУ), і уряд, ще навіть не усвідомили всієї серйозності майбутньої кризи.

Що ж, зробимо це самі. Подальша бездіяльність призведе лише до посилення тиску і збільшення нахабства флоту РФ по всій акваторії Азовського моря, що рівносильно втраті моря як такого.

Надалі нічого не заважає російському флоту, який лише посилює свою присутність в обох морях, влаштувати чорноморський варіант навчань а-ля “Схід-2018” (найбільші за останні 40 років російські військові навчання), десь в 15 морських милях від Одеси з невизначеним терміном тривалості. І вже там продовжувати займатися звичним затриманням торгових суден (а з юридичної точки зору  піратством), що йдуть уже в одеські і миколаївські порти. І тоді перекритими залишаться всі українські порти.

Що ми маємо у даний момент? Прогнозоване значне зниження завантаженості портів Маріуполя і Бердянська. Власники кораблів і капітани, що потрапили в незручну ситуацію з простоями в Азовському морі і, у результаті, оплатили п’ятизначні штрафи, відмовляються брати нові контракти у напрямку в Азовське море.

Існує геополітична теорія “Принцип анаконди”, описана Альфредом Мехен у 1905 р. в книзі “Морська міць”. Її суть – блокування ворожих територій з моря і по берегових лініях, яке призводить до поступового виснаження противника, що в нашому випадку може призвести до економічного краху. А якщо до цього додати нестабільну ситуацію у прибережних регіонах, які в умовах економічного занепаду (і я маю на увазі в рази більший, ніж сьогоднішній) перетворюються в ідеальне середовище для процвітання сепаратизму, навіть без втручання Росії. І вуаля Росія виграє війну без єдиного пострілу.

Що можна зробити, щоб не допустити подібного результату:

За фактом ми вже пройшли певну точку неповернення і на наступні кілька років Азов втрачений. Це Треба у цьому собі зізнатися. Все що ми можемо зараз зробити – не дати ситуації погіршитися.

Це, звичайно, добре, що ми почали будівництво і закупівлю нових військових катерів. Правда, і тут не обійшлося без ексцесів. Почнімо з того, що наш уряд не сильно то і прагне проявляти ініціативу і прискорити завершення угоди із закупівлі “Айленд”. Соромно зізнатися, але факт, що нам американці вже прямим текстом кажуть: проплатити перевезення, обслуговування та навчання команд катерів і забирати їх хоч завтра. Але ж ні, ми гордо тягнемо до грудня 2019 року.

Інша проблема – доставка катерів в Азовське море. Вже так і бачу, як у Керчі розгортають наші катери зі словами: “Вибачте, але судно висотою 14 метрів аж ніяк не можуть пролізти під нашим крутим мостом висотою 35 метрів” або якийсь подібної ахінеєю.

До речі, один із пунктів Договору 2003-го року «Про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» (незавершеність якого дозволяє російському флоту по повній господарювати у  Азовському морі), дозволяє їм юридично абсолютно законно розгортати будь-які судна некомерційного призначення. Тобто, можливо, їм навіть виправдань шукати не доведеться.

Виходить, потрібно якось забезпечити нормальний регулярний доступ до Азовського моря. А цього  ніяким іншим способом, крім риття штучного каналу від Каховки до Утлюцького лиману, досягти не вдасться. Тим більше він вже є, і так і називається – Каховський канал. Залишилося тільки його розширити і поглибити. Згоден, це немалий проект, як з точки зору часу (не менше 5 років), так і фінансових витрат. Ось тільки іншого виходу у нас немає. Продовжувати поточну політику ігнорування проблеми рівносильно неофіційному оголошенню капітуляції.

Ну а до тих пір, поки канал не буде побудований, потрібно якимось чином поставити Росію на місце.  А десятка катерів в Азовському морі, яких ледь вистачає на охорону берегової лінії явно недостатньо для вирішення проблеми. Тим більше наші катера не здатні виходити у море в 2-3 бальний шторм.

Як виявляється, рішення все-таки є, і воно досить просте. Досить взяти цивільні судна і забезпечити їх солдатами і озброєнням (великокаліберні кулемети, ПТУРи). Знадобляться десятки, якщо не сотні, подібних судів. Поспішаю вас розчарувати: воювати ми ними не будемо. Вони необхідні лише для ескорту торгових судів до Керченської протоки, і як показовий фактор того, що Україна не збирається бути байдужою і бездіяльною у цій ситуації. У такому випадку є досить великий шанс того, що агресор відступить.

До того ж потрібно закуповувати військові катери і корвети у інших держав, які відкрито їх продають, таких як Ізраїль або Італія, і коштують вони від $ 500 тис. до $ 1 млн. (У той час як вартість 1 катера «Гюрза» становить $ 6 млн.).

Паралельно можна забувати про економічну складову Маріуполя і Бердянська. Адже до проведення нового каналу, порти будуть порожні, що перетворить регіон у депресивний. Щоб уникнути подібної ситуації необхідно інвестувати у даний регіон.

Неодноразово стикався з думками, які потрібно озвучити, бо вони помилкові і, по суті, навіть шкідливі. Не здивуюся, якщо їх поширюють ольгінське тролі:

  • “Поверніть судно “Норд” і його моряків і вибачтесь перед Росією. Тоді конфлікт буде вичерпаний”. Ось це точно цілеспрямована шкідлива пропаганда.

Я не буду дискутувати про правомірність дій берегової охорони, яка затримала “Норд”. Але передача судна і моряків назад, і, тим більше, вибачення, лише погіршать становище. За фактом, Росія не зупиниться, а лише посилить свій натиск, усвідомивши, що він був успішний.

  • “Росія намагається таким чином змусити Україну відкрити дамбу і пустити у Крим воду”. Не те щоб вони були проти подібного повороту подій, але я сумніваюся, що наявність або відсутність води у Криму хоч якось турбувало Кремль.
  • “Потрібно використовувати ракети “Нептун” і тоді кінець супостату”. Не хочу хвалити російський оборонпром, але системи ПРО на їх судах гідні поваги. А у нас ці ракети навіть толком на потік не поставлені. Тим більше відкриття вогню по російським судам призведе до відкритої і великомасштабної війни. Не думаю, що Україна на даний момент готова до такого повороту.

Є ще один нюанс, про який я не можу не згадати: Росія досі має право отримувати (і, можливо, отримує) всі дані берегових автоматичних ідентифікаційних систем (АІС) з українського узбережжя. Це прописано в міжурядовому договорі 2012 року, який діє (!!!) і до сьогодні.

Тобто вийшов торговий або військовий корабель водотоннажністю понад 300 тонн з порту, його розташування тут же відобразилося у АІС (що логічно) – і росіяни (можливо) отримують ці дані в режимі онлайн. Це закріплено у чинній і обов’язковій для виконання міжнародній угоді.

Тобто ми самі можемо передавати дані про пересування торгових суден (які росіяни успішно, маючи ці ж дані, і затримують). Це ж стосується і наших військових судів.

Можна парирувати, що згідно з цим договором ми теж бачимо їх військові кораблі. Але в умовах, коли їх військовий флот за якістю і кількістю у рази перевищує наш, все, для чого ми можемо використовувати АІС, – це швиденько від них втекти або завдати превентивного удару ракетами по їх позиціях (що рівносильно розв’язуванню війни).

Найдивовижніше, що призупинити дію цього договору, на відміну від Договору 2003 року, нам взагалі дуже просто. І ми можемо його розірвати в односторонньому порядку у будь-який момент (але так і не спромоглися це зробити протягом останніх 4 років).

Експерт з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия

Залишити Коментар