ФОТО: edinstvennaya.ua
Цьогорічні першокласники закінчать школу в 2030-му році. Як до того моменту зміниться світ?
Із впевненістю можна сказати, що, як мінімум, зміниться клімат. Дуже ймовірно – кілька поколінь технологій ще істотніше змінять наше повсякдення і ринки праці. Відбудеться багато драматичних і несподіваних подій, які сьогодні навіть важко передбачити.
Відповіді на те, як з цим бути, діти точно не знайдуть в кінці підручників. Сертифікат ЗНО теж навряд чи підкаже, як зорієнтуватися у світі, що стрімко змінюється.
Розриви між школою та життям, очікуваннями суспільства і ринком праці стають все більш драматичними. Стає зрозумілим, що середню освіту в її теперішньому форматі потрібно “перевинайти”. Але спрямованість освітніх трансформацій майбутнього багато у чому залежить від думок і рішень ключових гравців сфери.
Наповнити освітній дискурс новими динамічними сенсами, виявити основні контраверсії і створити високоінтелектуальний градус для появи нової моделі середньої школи – саме на це спрямовано цикл освітніх дискусій Українського інституту майбутнього.
Перша розмова відбулася 26 вересня із доктором технічних наук, співзасновником освітнього фонду Ukrainian Heritage Foundation Сергієм Бабаком.
Високий рівень зацікавленості з боку аудиторії та обмежений час для дискусії не дозволили нашому спікеру протягом зустрічі відповісти на всі запитання з форми онлайн-реєстрації. Відтак, Сергій Бабак взявся виконати “домашнє завдання” і відповісти на кожне із них.
Питання подані тою мовою, якою вони були задані.
“Чему сейчас должны учить родители детей, которые только пошли в школу, чтобы через 12 лет они смогли сориентироваться с будущей профессией? и какие вообще профессии будут нужны в 2030 году?”
– Никто наверняка не знает, какие профессии будут нужны в 2030 году. Поэтому, я бы советовал обучать ребенка навыкам и компетентностям, которые будут востребованы в ЛЮБОМ будущем. Ниже – два слайда с результатами брейншторма, в результате которого были сформулированы базовые навыки и компетентности, которыми желательно обладать при любом варианте развития будущего. Стоит на них обратить внимание.
“Які методики можна впроваджувати в школах з нашими реаліями? Які перспективи?”
– Будь-які. Серйозно. Але тут все залежить не тільки від держави і школи, а й, на мою думку і в першу чергу, від батьків. Державі важко реформувати 16000+ шкіл в Україні одночасно. Школи самі себе реформують не завжди, тому батьки можуть і повинні впливати на методики і зміст навчання своїх дітей. Мають на це право і мають для цього можливості. Спробуйте співпрацювати з вчителями перед тим, як тиснути на них.
“Розуміючи ситуацію, яка складається в системі освіти України, спроби реформ і їх низьку ефективність, як на Вашу думку, можна розірвати так зване «замкнено коло», що повиннно стати первинним елементом (або першим кроком) для того, щоб випускники наших шкіл і університетів були конкурентоздатні на ринку праці майбутнього?”
– Потрібно змінити ставлення до учнів і підходи до навчання. До учнів слід ставитись як до унікальних особистостей з нескінченними талантами, а методи навчання максимально індивідуалізувати. Це і має бути першим кроком. Хто може це зробити? Вчителі. А хто може на це вплинути? Батьки і діти.
“Чи потрібно школі КСО?”
– Не зовсім зрозумів запитання. Ви про корпоративну соціальну відповідальність чи про «коллективный способ обучения»… Якщо про перше – то так, дещо в іншому формулюванні: зв’язок та партнерство з місцевою громадою. Якщо друге – то це до методик навчання, де кожна з існуючих має право на життя різною мірою, але конкретно ця довела свою дієвість за певних умов. Методики варто обирати вчителю залежно від учнів, з якими він має справу.
“Які стратегії освіти сьогодні було б варто запроваджувати?”
– Персоналізоване навчання з орієнтацією на майбутнє і на навички і компетентності, які будуть затребувані в будь-якому майбутньому і дозволять дітям стати всебічно розвиненими.
“Зважаючи на те, що школа наразі не є, на жаль, практико- орієнтованою, що може допомогти сучасному старшокласнику зорієнтуватися у виборі професії на ринку праці, який так стрімко змінюється?”
– Всебічний розвиток старшокласника, власний або за допомогою батьків. Краще обирати професію так, як обирається хобі. До чого є потяг. Те, що справді подобається, байдуже що це є за формою.
“На що (яку інформацію та методи її верификації) необхідно спиратися щоб адекватно з’ясувати чого необхідно навчати сучасних учнів?”
– Учнів треба навчати навичкам і компетентностям, які знадобляться в БУДЬ-ЯКОМУ майбутньому. Результатів досліджень на цю тему багато у вільному доступі, на сайті Інституту майбутнього є презентація «Чого не навчає сучасна школа», там є результати брейншторма на цю тему – можна подивитись там.
“Чи відомий Вам (чи він існує?) ресурс (в Україні) в якому систематично ведеться перелік необхідних Skills ( по галузях, по професіях) щось схоже на https://ec.europa.eu/esco/portal/skill”
– Думаю, що цим займається один з підрозділів Федерації роботодавців. Подивіться у них. Я точно знаю, що вони цим переймаються.
“Домашня освіта для дітей”
– Так, можливо, якщо батьки мають для цього ресурси, в першу чергу свої інтелектуальні.
“Які купити заспокійливі після сварки з вчителькою на предмет “ваша дитина не унікальна – така як всі і не має відчувати свою особливість”?”
– Бейсбольну битку, продається без рецепту… (жарт 😉 )
“Як налаштувати дітей до реального світу, щоб входження у доросле майбутнє було легким та безпечним? Куди спрямувати погляд?”
– Не заважати дітям розвиватися самостійно, якомога раніше почати процеси соціалізації дитини і більше з нею розмовляти про серйозні речі, але не настановчо, а радше у вигляді дискусій.
“До чого мають бути готові випускники 2030?”
– До усього… А в першу чергу до того, що світ динамічний, турбулентний і змінюється постійно і швидко.
“Які стейкхолдери (крім приналежних до державної системи освіти) впливають на зміни сучасної освіти? Які кращі практики можна застосувати в Україні?”
– Батьки, батьки і ще раз батьки. Вони є основними замовниками освітніх послуг разом із учнями. І вони повинні найбільше впливати на освітні практики. ВИ задоволені тим, як і чого навчаються ваших дітей? Якщо так – ок, якщо ні – змінюйте! Всіма можливими способами. А застосовувати можна безліч практик, лиш би дітям то було на краще і вона були б мотивовані до навчання.
“Яким чином найшвидше адаптуватись до життя поза школою?”
– Дати можливість пізнавати це життя самостійно з постійним обговоренням
“Чи вважаєте Ви, що предмет ОБЖ або 《Школа виживання》 має бути з часом обов’язковим предмет у зв’язку з ймовірними природніми у майбутньому катаклізмами?”
– Так, в тому чи іншому вигляді.
“Як має змінитись школа щоб діти відчували що отримують корисні знання?”
– Для цього школа повинна давати саме корисні знання і навички
“Чи потрібно у навчанні надавати перевагу швидкості друкування на комп’ютері ніж писання від руки?”
– Ні, хоча б через те, що письмо розвиває багато інших навичок. Чому б не поєднувати?
“Як уніфікувати розумні принципи для усіх шкіл”
– Це не проблема, проблема – впровадження цих принципів в конкретній школі.
“Питання булінга дітей в школі”
– Є таке питання, і завжди було. Вирішується точково на рівні батьків, адміністрації школи і шкільним психологом.
“Что из прогрессивного в этой теме делается в разных странах, и на какие концепции эта деятельность опирается?”
– Страны экспериментируют. Нет унифицированного единого рецепта образовательной утопии. И быть не может. Опыт других стран зачастую не релевантен, поскольку есть культурные, исторические, мировоззренческие и множество других особенностей. Опыт изучать полезно, но информацию он даст только в ретроспективе, так как процесс обучения длителен.
“Чи готує сучасна школа до реалізації цілей сталого розвитку у свідомому житті?”
– Як на мене – ні, сьогодні не готує.
“Какая профессия в будущем будет точно востребована?”
– Креативна професія, така, на якій людину неможливо замінити штучним інтелектом або роботом.
“Чи варто взагалі відвідувати школу?”
– Так, варто. Але не будь-яку.
“Які софт скілс мають бути у школярів?!”
– Всі можливі.
“Якими критеріями Ви пропонуєте вимірювати якість середньої освіти?”
– Батьки і учні. Тільки вони можуть оцінити якість середньої освіти. Дитина готова до майбутнього і дорослого життя? Дитина всебічно розвинена? Дитина знає, чого вона хоче? Дитина має необхідні навички для успішного «виживання» в дорослому світі? Можете додати ще купу своїх питань…
“На чому грунтуються Ваші висновки?”
– На власному досвіді 20+ років після школи і спостереженнями за молодшими поколіннями.
“В які строки можна сподіватись, що школа стане корисним та цікавим закладом? що робити батькам підлітків сьогодні, які розуміють, що така школа несе більше шкоди, ніж користі, а альтернативи для себе не бачить?”
– Все залежить більшою мірою від самих батьків. Змінюйте школу, в яку ходять ваші діти, або школу, яка поруч, або ту, в яку ходили самі. Допомагайте вчителям, показуйте власний приклад, домовляйтесь з іншими батьками, шукайте способи адміністративного впливу, якщо щось порушується і т.д. Бездіяльність батьків – найбільша загроза для дітей і школи.
“Какие профессии будут востребованы в ближайшем будущем?”
– Не знаю… Креативные точно.
“Які на вашу думку додаткові предмети / факультативи має ввести школа, що є орієнтованою на майбутнє своїх учнів?”
– На сайті Інституту майбутнього є презентація «Чого не навчає сучасна школа», там є результати брейншторма на цю тему – можна подивитись там, а також праця експерту з питань освіти УІМ Миколи Скиба «Освіта для турбулентного світу»
“До чого готувати покоління альфа? ”
– Я б дуже обережно ставився до визначення поколінь… Якщо ви подивитесь на учнів однакового віку в Києві, Чернівецькій, Закарпатській областях (наприклад) – це будуть різні діти з одного покоління. А якщо при цьому подивитесь на дітей такого ж віку в Нью-Йорку, Куала-Лумпур, Копенгагені і Стоун-Сіті в Танзанії – то будете шоковані і назавжди забудете про визначення поколінь… Всі діти різні, а як працювати з різними психотипами – є багато інформації у вільному доступі.
“У світі наростає криза гуманістичних цінностей і прогресивні освітні інституції щодалі більше навчатимуть своїх учнів технократичним знанням і мисленню – Ви згідні з такою диспозицією? Який гуманістичний мінімум на Вашу думку повинна дати дітям нова українська школа?”
– Гуманістичні цінності, як і взагалі, загальнолюдські, мають обов’язковими до засвоєння в школі. Як на мене, якраз прогресивні інституції дедалі більше уваги приділяють саме цим питанням.
“Як батьки можуть вплинути, щоб школа таки давала більше потрібних знань та навичок – в умовах державної школи?”
– Співпрацювати зі школою, створити батьківський комітет, групу активних батьків… Допомагати вчителям та школі, кожен з батьків – професіонал в якійсь царині, разом – це потужна сила, об’єднайтеся заради своїх дітей та їх майбутнього. Якщо не виходить домовитися – впливайте тиском, через управління освіти, районні, обласні адміністрації, МОН, зрештою.
“Чому в школі не вчать фінансової грамотності?”
– Гарне запитання. Не знаю, може самі вчителі не дуже грамотні в цьому питанні… А серйозно – повинна вчити! Обов’язково!
“Чи є майбутнє в школи як суспільного інституту в цілому? Вже досить довгий час в історії людства школа спрямована на вивчення зовнішнього світу і ігнорування внутрішнього світу людини. Здається що при всій «розумності» людина часто безпорадна у власному житті, усвідомленні себе та свого місця у світі. Також це багато в чому є основою багатьох проблем людства, сьогодні і в минулому. Чи можливо, що в майбутньому школа може бути переорієнтована на вивчення цих питань?”
– Майбутнє є, однозначно. І ви зачепили правильне питання, це аспект, який поки що ігнорується школою, а дарма. І так, можливо, але не стільки переорієнтується як додасть вивчення внутрішнього світу людини до своєї програми.
“Які геймінгові технології вже сьогодні можна інтегрувати в освітні процеси? Цікавлять саме конкретні рішення від конкретних компаній / розробників”
– Цьому питанню ми приділемо увагу в наступних подіях.
“Как сделать школу интересной для ребенка?”
– Однозначного ответа на этот вопрос не существует. Каждый ребенок уникален, сложно сделать школу интересной для всех одновременно. Мне кажется, что выход – персонализированное обучение в рамках школы и свобода выбора ученика – на какие знания и навыки делать акцент в тот или иной момент его развития.
“Скільки ще буде існувати централізоване регулювання навчальних програм?”
– Є вірогідність, що до того моменту, поки буде існувати державна освіта… Хотілося б, щоб це була прерогатива конкретної школи і вчителя.
“До чого підлітків готує старша школа, як швидко вона зміниться? чи потрібна на неї витрачати час?”
– Якщо ви хочете жити в рамках існуючої системи – то потрібно, якщо ні – обирайте альтернативну підготовку.
“Як впливатимуть культура і мистецтво на моделювання суспільства?”
–Так, як впливали завжди. Це невід’ємний елемент впливу на сьогодення і майбутнє.
“Чи зможе змінити стан справ перехід від оціночної системи до побудови кейсів – досягнень учнів?”
– Гадаю, зможе. Експерти Інституту майбутнього працюють саме над цим питанням. Думаю, зробимо окрему дискусію з цього питання.
“До чого не готує НУШ? “
– НУШ поки що запроваджується лише в початковій школі. Зарано робити висновки, побачимо через деякий час, думаю, протягом пари років стане зрозуміло. Концепція НУШ написана правильними словами, але як вона буде впроваджена – побачимо разом.
“Чому держава фінансує навчання студентів яких вона не може працевлаштувати. Та з яких джерел на ваш погляд має фінансуватися навчання студентів?”
– Гарне питання. І дуже неоднозначне. З одного боку, держава, на мою думку, не зобов’язана працевлаштовувати. А з іншого, є питання науки, фундаментальних досліджень і професії, що мають відношення до національної безпеки. Підготовку таких спеціалістів і має фінансувати держава.
“Школа зміниться не скоро. Навіщо втрачати на неї час і що робити?”
– Якщо ви в цьому впевнені – шукайте альтернативні програми навчання. Якщо все ж таки ні – змінюйте школу самі. Кожен з батьків здатен (а, може, й зобов’язаний) це зробити.
“До чого не готує сучасний український ВУЗ? До чого не готує сучасна українська освіта взагалі? Чого бояться та не допустять сучасні українські вчителі та викладачі? Чого не хотять бачити та чути в українських школах та ВУЗах сучасні учні та студенти?”
– На жаль, сучасна освіта в Україні не готує до реального життя… Для того, щоб це сталося, потрібно докласти зусиль з усіх боків: і з боку навчальних закладів і з боку учнів/батьків/роботодавців. Кожен з цих стейкхолдерів повинен змінити своє ставлення до освіти і зрозуміти, що це є найголовнішою інвестицією в житті.
“Чому сучасна школа не вчить бути щасливими? ”
– Не знаю… Хотілося б, щоб вчила. А вчителі щасливі? Може, через це…
“Чи буде свобода в освіті？Чи ми знову відпрацьовуємо соціальне замовлення?“
– Сподіваюсь, що буде, до певної міри. А соціальне замовлення завжди буде одним з компонентів системи освіти…
“Як можна змінити ситуацію в сучасній Українській освіті – 10 першочергових кроків? Чи це реально можна зробити?”
– Ніхто в світі не назве вам такі 10 кроків. Найкращі розуми світу не можуть відповісти на питання, як змінювати освітню систему. Країни експериментують і кожна по різному. І нам варто.
“Школа впливає на 5 млн дітей. Як спонукати вчитись постійно решту 30 млн населення, яке вже закінчило школу та не має цієї звички, культури?”
– Через пропагування серед населення культури і принципів навчання впродовж життя.
“Які поради Ви можете дати вчителям початкових класів (особливо тим, які завершують навчання за старою програмою), в освоєнні нового освітнього простору?”
– Розвивайте креативність і таланти діточок. Мотивуйте, зацікавлюйте, надихайте. Нехай повірять, що вони можуть все!
“Зрозуміло – система освіти, яка не змінювалась десятиліттями, не зможе виховати людину, пристосовану до сучасних умов життя. Чи є перехід на домашню освіту порятунком в такій ситуації? Які поради батькам першачків, аби не згаяти час та зусилля?”
– Домашня освіта – величезна відповідальність батьків. І це можливе рішення. Головне в цьому – чи є в батьків достатньо часу, інтелекту, ресурсів щоб забезпечити найкращу освіту своїх дітей…
“ЗНО перевiряе лише якiсть знань. А як перевiрити отримані навички і компетенцii?”
– А ЗНО перевіряє якість знань??? ЗНО перевіряє запам’ятовані факти і описові знання, навряд чи більше. Найкращу оцінку учневі можуть дати тільки ті вчителі, які з ним працювали протягом років. Український інститут майбутнього працює над моделлю оцінки конмпетентностей.
“Яке Ваше особисте ставлення до Нової української школи? Чи вірите Ви в її успіх?”
– Я не маю ілюзій щодо НУШ. Але це краще, ніж нічого. Впевнений, це лише перша ітерація змін.
“Більш детально хочу дізнатися про початкову освіту, новітні підходи, сучасні методики”
– Я теж.
“Що ви можете сказати про профоріентація в школах?”
– А вона є? Не думаю. А потрібна? Можливо, але не в тому вигляді, як ми її звикли розуміти. Учнім треба показати розмаїття професій, а вони самі оберуть те, чим захочуть займатися впродовж життя.
“Хто має управляти новою школою?”
– Директор.
“На что обратить внимание сегодняшнему подростку 13 лет?”
– На себя.
“Чи потрібне домашнє завдання?”
– Інколи – так, інколи ні. Є різні підходи. Особисто я вважаю, що самостійна робота – обов’язкова, тому що дає додаткові навички. В якому вигляді – це інше питання і залежить від того, що вивчається.
“Прогнози щодо класно-урочної системи навчання в найближчі роки (10 років) в Україні”
– Сподіваюся, що ця система зміниться.
“Як знівелювати пост-совєцькі забобони в головах адміністрацій шкіл, що батьки повинні “ходити на цирлах” перед класним керівником/директором та рештою вчителів, аби бути почутими? Коли почнуть звільняти вчителів, особливо молодших класів, за булінг, диктат чи самоуправство та залякування молодших школярів? Як батькам відстоювати свою позицію по захисту своєї дитини, не переводячи її до іншої школи?”
– Вимагайте змін, якщо вас щось не влаштовує!!! 1% населення на Майдані змінив владу в країні, а ви запитуєте, що робити з одним директором/вчителем???
“Яким чином можливо провeсти рeальну рeформу освіти у Украіні?”
– Знизу, власним прикладом і довгою, наполегливою роботою над змінами.
“Як дитині зорієнтуватися в сучасному світі ,коли все так швидко змінюється?!”
– Спостерігати за світом, вивчати, обговорювати, дискутувати, шукати рішення, шукати себе в світі, світ в собі …
“Що таке українська школа в 2030 році?”
– Сучасна, інноваційна, ефективна, цікава, найкраща в світі… Хотілось би вірити.
“Чи готові наше покоління дітей, до сучасних тенденцій в школі? І чи школа надає те, що потрібно сучасній дитині?”
– Діти готові, а школа – ні, не надає, на жаль.
Учнів треба навчати навичкам і компетентностям, які знадобляться в БУДЬ-ЯКОМУ майбутньому. Результатів досліджень на цю тему багато у вільному доступі, на сайті Інституту майбутнього є презентація «Чого не навчає сучасна школа», там є результати брейншторма на цю тему – можна подивитись там.
“Чи буде в майбутньому (30-50 років) існувати такі сутності як дитсадок, школа, вуз? Чи вони потрібні в такому форматі, якими вони є зараз?”
– Поки що ніхто не зміг однозначно відповісти на це питання.
“Яка роль батьків в освітньому процесі дитини, враховуючи, що якісно час можна приділити тільки на вихідних. Дякую!”
– Найважливіша! Власне, від батьків залежить майже весь розвиток дитини. І не так важливо скільки ви приділяєте якісно свій час, дитина не слухає, що їй говорять батьки, дитина на них дивиться і через їх вчинки формує своє бачення світу. Можна тисячу разів казати дитині, що обманювати погано, але лишень один раз вона побачить, як та сама людина це зробила, і тисяча слів не матиме значення…
“Як теми: права людини, громадянського суспільства та сталого розвитку розглядаються у сучасній школі?”
– Принаймні, в деяких школах ці питання почали розглядати. Сподіваюсь, цей тренд набиратиме обертів.
“Как, по вашему мнению, изменятся критерии и формы оценивания знаний детей? Сохранится ли эта система в принципе? Будет ли в ней нужда? Спасибо”
– Вот не знаю. Хотелось бы, чтобы изменились. Как – дискуссионный вопрос. Институт будущего планирует серию дискуссий на эту тему. Следите за анонсами.
“Чи виправдане нововведення, стосовно прив’язки школи за місцем реєстрації?”
Дивлячись, з чиєї точки зору… Для статистики і бюджетування – це, напевно, краще. Для дітей – це обмеження, при чому суттєве. А ще, здається, це спроба не закривати погані школи, з яких масово бігли діти. В будь-якому разі впевнений, що це погана ідея.