Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

31.10.2018

ФОТО: business-review.eu 

Місто – це хаб для різноманітних креативних ініціатив. Повністю креативних міст не існує: ви їдете до Берліну, Амстердаму чи Лондону, але сказати, що це місце, де всі живуть і дихають креативом, споживають його на сніданок з вівсянкою, не можна. Він розпорошений, його треба десь шукати. Тому доцільніше казати про креатив для міста і у місті. 

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич

Що таке креативний потенціал і як включити його в порядок денний, з’ясовували на лекції в Impact Hub Odessa. Провів її Микола Скиба — співзасновник Агенції культурних стратегій та освітньої платформи Next Generation Business School, модератор платформи стратегічних ініціатив «Культура2025», експерт Ukrainian Institute for the Future. Журнал Пространство пропонує скорочений запис зустрічі.

«Креативне місто» — це взагалі про що?

Класичний кейс креативного міста — це Британія 90-тих, політика Тетчер, виведення важкої промисловості за межі країни. Креативність — це про розв’язання проблеми. Можна скільки завгодно самовиражатися, бути супер-творчим – але зрештою залишитися із відрізаним вухом, бо «я художник, я так бачу, мені по-барабану, що хтось це бачить інакше». Це творчість, а креатив – це нестандартні підходи. Він веде до появи інновацій, внаслідок чого народжуються явища, що змінюють індустрію, іноді – скромно змінюють світ.

Мені імпонує вислів Чарльза Лендрі: «Креативність – нова форма капіталу, пов’язана з людським розвитком. Це вміння використовувати більшу частину можливостей та потенціалу. Креативність дозволяє людям ясно бачити майбутні сценарії, а значить – творити бажане майбутнє, а не просто реагувати на вимоги часу». Цей хлопець – одна з ключових фігур у креативному світі. Останнім часом зачастив, до речі, до України, у Львів.


«Креативність – нова форма капіталу, пов’язана з людським розвитком. Це вміння використовувати більшу частину можливостей та потенціалу. Креативність дозволяє людям ясно бачити майбутні сценарії, а значить – творити бажане майбутнє, а не просто реагувати на вимоги часу»

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич


З сучасним темпом життя ми сьогодні можемо недооцінювати креативність. Але згадаймо більш прогнозовані часи – раннє Середньовіччя. Що маємо: важкі романські собори, початок хрестових походів, і всі чекають на кінець світу, готуються до Страшного суду. Економіки майже немає, гроші є, але обмін на них натуральний.

Через років 200-300 з’являється якась економіка, великі географічні відкриття, виникає розуміння, що в майбутньому щось є. Це не менший по вазі винахід, ніж колесо. Сьогодні кредит — банальна річ, але він означає, що я отримую гроші під обіцянку щось зробити краще, ніж до того. Ідея начебто на поверхні, але ця штука дозволила злетіти економіці і новаціям.

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич

Економіка стосунків та емоцій: альтернативна революція індустрії

У 1975 році в портфелях найдорожчих компаній світу основні активи були матеріальні — залізнична гілка, нерухомість, запаси нафти, кількість складів і автомобілів. За декілька років ситуація змінилася кардинально.

Сьогодні в портфелі найдорожчих компаній 84% — нематеріальні активи: це вартість бренду, патенти, таланти, стартапи. Це, звичайно, Apple, Amazon, Disney – компанії, які працюють з уявою. Всі вони змінюють структуру економіки. Їхні працівники заробляють головою – а отже, по-іншому відпочивають, проводять час, дійсно змінюють середовище, де вони живуть.

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич

Останнім часом говорять про 4 індустріальні революції. Перша – вугілля, паровий двигун, телеграф. Друга – нафта, авто, електрифікація, радіо. Третя – комп’ютери, авіація, рання цифра. І четверта – роботи, штучний інтелект. Це відома модель, яку промує Світовий економічний форум в Давосі. Але є й інша, яка говорить, що за інформаційною ерою ми наближаємося до ери, де основним активом є стосунки. Тому соцмережі так заходять. Не тому, що прийшов час і їх можна робити, бо є обчислювальні потужності, а тому, що це щось глибоко людське і воно виходить на поверхню. Це ще один контекст, в якому виникають креативні міста.

Які наслідок говоримо про економіку зв’язків, де цінують нематеріальні активи. Вони коштують більше, ніж матеріальні. Apple оцінюється в трильйон доларів – у них стільки приміщень, земельних ділянок, чи заводів? Ні, це вартість бренду, навколо якого створюють супутні сервіси і дуже багато віддають на аутсорс. Ним займаються фрілансери. Сьогодні в США 34% працездатних людей зайняті в фрілансі. Це в країні, яка є батьківщиною корпорацій, яка індустріальна за своєю суттю економіки. Фрілансер працює з будь-якої точки і сам створює робоче місце. Він справді обирає, де йому жити. Тому міста або привабливі, або відчувають втрату людей.

Принади для креативного сектору: імпульси та енергія

У креативному секторі багато самозайнятих, цим він і простіший і складніший. Простіший, так як не треба нічого реєструвати, достатньо створити акаунт в Інстаграмі чи Фейсбуці і запропонувати те, що ви шиєте, чи вирізуєте з дерева, оцінити реакцію і знайти нішу. Складніший, бо багато організаційних питань і висока мобільність кадрів. Метр креативного міста Річард Флорида каже про імпульс включення: «Знайшовши місце, де людина почувається щасливою, вона отримує потужний «імпульс включення»… цей процес залежить від візуальної і культурної стимуляції, що її надають місця: парки і відкриті простори, культурні можливості, що їх Тінальї називає «символічними зручностями». Створюється замкнутий цикл: стимуляція вивільнює креативну енергію, яка в свою чергу приваблює до міста більше енергійних людей. Результат — пришвидшення інновацій, економічний розквіт, високий рівень життя».

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич

Креативним людям, які вже сконсолідувалися, важливо висувати на порядок денний ці символічні зручності. Вони приваблюють людей, ресурси і увагу. Ви можете ходити до оперного театру чи музею раз на рік – але сама думка, що ви можете це робити, підвищує самооцінку містян.

Креативна економіка: толерантність до помилок та конкуренція міст

Є індивідуальна креативність, креативні індустрії, які системно працюють, а наступний рівень — креативна економіка. Це коли є вплив на місто та інші сектори ринку. Лендлі каже: «Міста — не місце в просторі, а драма в часі». Ця драма розігрується зараз. Міста конкурують між собою. Взаємопов’язаність людини і місця посилюється цифровим слідом. Цифрове стає екзистенційним, а отже – частиною культури, а не просто девайсом. Свого часу урбаністи запустили інтерактивний проект Map me happy, щоб поміряти місця, де люди відчувають задоволення. Він актуалізує питання, в чому сенс цього місця і мого існування в ньому, з ким я можу реалізувати свої ініціативи тут. Наскільки місто багате місцями для селфі, теж хороший показник.


«Міста — не місце в просторі, а драма в часі»


Цифровий слід міста важливий — де чекіняться, як його постять. Небагато коштує створити більше приводів, щоб було що сфотографувати, написати пост і поставити хештеги.

Основний урок креативності — толерантність до помилки. Культура ризику важлива для підприємця. Де ціна помилки дуже висока, там не будуть пробувати і багато креативити. За півтора-два роки питання креативних індустрій в Одесі вийде на політичний рівень і тоді з’явиться інший ризик — не перетворити все на карго-культ (формальне застосування методологій без розуміння процесів – авт..), не будувати телескопи з соломи. Зараз українські міста мають час вивчити, в чому суть креативності і виконати домашню роботу — підготувати інфраструктуру. Вона починається з банального крауд-фандінгу і громадських бюджетів.

Чи є питання?

Христина Петрик, редакція Журналу «Про|странство»:

Ми переглянули кілька роликів про креативні міста — Лондон, Берлін, Барселона, по візуальному наповненню вони дуже схожі — бачимо ревіталізовану інфраструктуру, модних чуваків з кавою на гіробордах. Це креативність, але вона однотипна, рухається по однаковому шаблону. Від того чуємо: «Київ — це новий Берлін!», а опоненти говорять: «Для чого нам ще один Берлін, винаходьте щось своє». Можливо, є сенс говорити про якусь пост-креативність, тому що визначення «креативне місто» вже набило оскому.

Креативні міста: порядок денний чи карго-культ

Автор інфографіки: Олена Зублевич

Микола Скиба:

Не варто робити культ із креативності, краще більше думати про розв’язання проблем. Для Європи це частина соціальної політики, для них важливо, щоб люди було влаштовані, самозайняті. Вони це продають виборцям.

Там політиків про це запитують. Друге – є концепція швидких і повільних міст. Люди їдуть в міста, бо це центр амбіцій, ресурсів, комунікаційні хаби, але ресурс людський там швидко виснажується. В цьому плані виграє місто, яке може запропонувати повільний режим, і важливо щоб це були саме міста. Завжди можна поїхати в гори, де немає вай-фаю і збирати ягоди, це буде хороше перезавантаження, але частіше треба бути на зв’язку і з доступом до ресурсу. І це те, куди креатив можна спрямувати, щоб місто показало – у нас є така зона для споглядання, для уповільнення. Важливо ідентифікувати себе з креативним рухом, бо це доступ до експертизи, до ресурсів, можливість впливати на політиків. У взаємопов’язаному світі, де один твіт може обвалити фондовий ринок чи підняти акції, звичайно, що шум креативних рухів досить суттєвий.

Записала Христина Петрик

Матеріал вперше опублікований на сайті: Журнал Про|странство