Велика Британія досягла домовленості з ЄС щодо Brexit: що це означає і якими будуть наслідки?

14.11.2018

ФОТО: fosmedia.me

Прем`єр-міністр Великої Британії Тереза Мей нарешті оголосила довгоочікувану та приголомшливу новину: Лондону все-таки вдалося домовитися з Брюсселем щодо нового договору про свої стосунки після Brexit. Півтора роки тривали надскладні переговори, що часто ледь не зривалися через подекуди полярні інтереси сторін і внутрішньополітичний тиск на європейські та британські еліти. І ось нарешті уряд Мей полегшено зітхнув: Британія покине ЄС з новим договором у руках. Текст угоди поки що не публікували, але прем`єр пообіцяла це зробити, щойно вона ознайомить з ним кожного міністра окремо.

         Утім, закривати питання переговорів Британії з ЄС поки що зарано, адже Терезі Мей лишилося пройти останнє випробування: подолати внутрішню опозицію удома. Річ у тім, що значна частина британських політиків мають різні погляди на те, яким має бути Brexit. Консервативна партія Мей розколота з цього питання, а 1,5 роки переговорів поляризували думки депутатів і розсварили між собою колишніх соратників по партії та ідеології. За один лише останній рік Кабмін Терези Мей пережив 18 відставок, найгучнішими з яких стали відставки міністра з питань Брекситу Девіда Дейвіса та міністра закордонних справ Бориса Джонсона цього літа. Буквально кілька днів тому з уряду Мей пішов і брат колишнього голови МЗС, заступник міністра транспорту Джо Джонсон.

         Окрім внутрішньопартійного безладу, Тереза Мей пробивала ці переговори і через спротив головної опозиції у вигляді Лейбористської партії, яка послідовно критикує плани прем`єр-міністра по виходу з ЄС. Спершу, лейбористи не хотіли миритися з результатами референдуму про вихід Британії з Євросоюзу. Згодом вони вперто виступали проти виходу і навіть якийсь час просували ідею повторного референдуму. Але весною цього року вони несподівано розвернули свою позицію на 180 градусів і раптом анонсували власний план виходу з ЄС, більш м`який, аніж той, який пропонує Тереза Мей. Це стало сильним ударом по позиціях консерваторів, а лейбористи зуміли перехопити ініціативу та перетягнути на свій бік тих, які підтримували Brexit, але не «жорсткий». Так лейбористи почали грати на електорально-політичному полі самого уряду, що ускладнило останньому життя.

         Нарешті, останнім часом уряд Мей став залежати від позиції ще однієї сторони – Демократичної Юніоністської Партії, яка є партнером по коаліції для правлячого уряду. Від голосів цієї партії залежить ухвалення будь-яких законів в парламенті, а відтак Тереза Мей залежить від інтересів юніоністів. Демократична Юніоністська Партія походить з Північної Ірландії, де ділить владу з місцевими націоналістами, але сама історично виступає за збереження зв`язків з Лондоном. У питаннях Brexit юніоністи просувають «жорсткий» варіант виходу країни зі складу Євросоюзу, у той час як їхні опоненти націоналісти навпаки: прагнуть збереження Північної Ірландії у складі митного союзу ЄС. Це поставило Терезу Мей у доволі скрутне становище: або піти на поступки націоналістам і втратити підтримку юніоністів у парламенті, або ж дослухатися вимог останніх, але втратити підтримку націоналістів, які погрожують зірвати багаторічний баланс сил і мир у регіоні, встановлений після кривавого конфлікту в 1999 році. Націоналісти вже понад 2 роки блокують роботу місцевих органів влади у Белфасті, а у разі, якщо їм не сподобаються умови угоди з ЄС, вони можуть відмовитися від переговорів з центральною владою.

         Окрім Північної Ірландії, Британія має проблему і з Шотландією, де місцеві націоналісти, які контролюють регіональний парламент, погрожують другим референдумом про незалежність, якщо Лондон укладе угоду з ЄС, яка суперечить інтересам місцевих еліт.

         Власне, тепер саме з цим необхідно буде розбиратися Терезі Мей. Попередня реакція частини британського істеблішменту на досягнення урядом домовленостей з ЄС вже  кинула тінь на весь цей процес, і свідчить про те, що проблеми для консерваторів лише починаються.

         Якщо вірити різноманітним «зливам» інформації у пресу, фінальна угода між Лондоном і Брюсселем фактично лишає Британію у митному союзі ЄС, щоб не відновлювати митницю на кордоні Північної Ірландії та Ірландії, змусить Лондон виплатити компенсацію за вихід зі складу Союзу в повному обсязі, а це близько 40 млрд. євро, а також закріплює для британців транзитний період після виходу з ЄС до 2021 року, протягом якого держава не зможе укладати жодних інших торговельних договорів. Ці положення, які були найбільш дискусійними у британському політикумі, звісно ж, викликали доволі неоднозначну реакцію у частини еліт, які виступили проти угоди.

         Зокрема, один з лідерів консерваторів-радикалів, які виступають за повноцінний «жорсткий Brexit», Джейкоб Різ-Мог уже розкритикував угоду та заявив, що вона фактично перетворює Британію на «васальну державу» Євросоюзу. Цю тезу повторив й інший політичний конкурент Терези Мей, екс-міністр закордонних справ Борис Джонсон, який прагне стати новим лідером партії, зваливши прем`єра у ході голосування за домовленості з Брюсселем. Таким чином, частина однопартійців Мей уже заявила, що не підтримує її угоди з ЄС.

         Невизначена позиція у Демократичної Юніоністської Партії, від якої залежить результат голосування у парламенті. Заступник лідера партії Найджел Доддс заявив, що вони ще не бачили тексту, а тому не можуть сказати точно, чи підтримуватимуть вони його під час затвердження парламентом. Утім, речниця партії Семмі Вілсон пізніше повідомила, що текст документу дуже схожий на пропозиції, про які Мей домовлялася ще у березні, які не влаштовували юніоністів, а отже, за словами Вілсон: «якщо прем`єр-міністр підпишеться під цим, це розвалить Сполучене Королівство».

         Лейбористська партія заявила, що буде голосувати проти «будь-якої угоди, яка не включає ті самі економічні бонуси», які мала Британія від членства в ЄС. Іншими словами, лейбористи не підтримають Мей за жодних умов, адже самі виступають проти її погляду на Brexit.

         Найтяжчим ударом по позиціях Терези Мей стала реакція частини поміркованих консерваторів. Колишній лідер партії, впливовий консерватор Ієн Данкан Сміт заявив, що якщо угода дійсно виглядає так, як ті її частини, що потрапили до медіа, тоді «в цього уряду лишилися лічені дні». Така апокаліптична заява з вуст Сміта є доволі тривожною для консервативного уряду, адже якщо він та його група не підтримають домовленості, прем`єр не зможе зібрати голосів для їхнього затвердження у Палаті громад.

         Засідання британського уряду має пройти найближчим часом. На ньому очікують кілька відставок міністрів, які не погодяться з текстом документу. Першими кандидатами на вихід є ті міністри, які дотримуються крайніх позицій щодо виходу Британії з ЄС, або ж ті, які взагалі його не підтримують, наприклад:

  1. Міністр торгівлі Ліам Фокс
  2. Міністр екології Майкл Гоув
  3. Міністр міжнародного розвитку Пенні Мордонт
  4. Генеральний прокурор Джеффрі Кокс
  5. Міністр з питань Brexit Домінік Рааб

Після напруженої зустрічі з міністрами, які цілком спроможні своїми відставками відправити уряд у вир хаосу та кризи, а також налаштувати проти домовленостей значну частину однопартійців Терези Мей, прем`єра чекатиме саміт Євросоюзу, на якому фінальний текст мають розглянути і остаточно затвердити інші члени ЄС. Якщо там не буде жодних сюрпризів, тоді вже у грудні можна очікувати голосування за новий договір з ЄС у британському парламенті. Палата громад стане основним полем бою для Терези Мей, якій необхідно буде набрати 320 голосів депутатів у 650-мандатному парламенті. Чи вдасться їй це зробити – питання відкрите.

Фінальний текст нового договору між Лондоном і Брюсселем – останній товар, який Тереза Мей спробує «продати» внутрішній аудиторії, міжнародним інвесторам і регіональним елітам у Белфасті та Единбурзі. Це остання лінія оборони для консерваторів. Скоріше за все, вони в будь-якому разі підуть у відставку, а до влади прийдуть лейбористи. Питання лише у тому, чи зустрічне Тереза Мей довгоочікуваний Brexit на посаді прем`єра, чи покине ЄС на політичній пенсії?