Велика Британія і Євросоюз погодили текст політичної декларації про Brexit: у чому її суть?

26.11.2018

21 листопада стало відомо про те, що Велика Британія погодила з Євросоюзом текст політичної декларації про умови та строки Brexit, а також основні положення проекту договору з ЄС, про який сторони домовилися тиждень тому. Текст політичної декларації потрапив у ЗМІ. Він містить 28 сторінок. Ось короткий аналіз того, що означає ця декларація, і які умови Brexit у ній прописані:

  • Питання обміну і захисту персональних даних між Британією і ЄС лишаються без змін, а Британія зберігає свою автономію у регулюванні потоків персональної інформації і управлінні системою їхнього захисту. До 2020 року Євросоюз проведе аналіз британської системи захисту персональних даних, щоб визнати її відповідною стандартам Єврокомісії. Цю процедуру мають проходити всі треті країни, які хочуть співпрацювати з ЄС;
  • Велика Британія сплачуватиме компенсацію за Brexit до бюджету ЄС щороку. Лондон виплатить суму, яка компенсує втрати ЄС від виходу Британії з Союзу. Виплати розтягнуть у часі, однак точно невідомо, скільки має виплатити Британія, і протягом якого часу.
  • Лондон і надалі братиме участь у проектах ЄС. Євросоюз залишив двері для участі Британії у різноманітних культурно-освітніх і наукових проектах відкритими. Британія матиме повне право продовжувати свою участь у численних спільних з ЄС проектах у галузі науки, освіти, освоєння космосу, оборони, інновацій тощо;
  • Питання Північної Ірландії відкладене. Регіон уникне «жорсткого кордону». Це значить, що Британія не допустить появи митниці на кордонах Північної Ірландії і Ірландської Республіки. Утім, як саме це зроблять – незрозуміло. Сторони підписалися під тим, щоб урегулювати це питання окремим договором до 2020 року;
  • Британія може повноцінно так і не покинути митний союз з ЄС. У декларації доволі туманно розписаний розділ про митну політику. Сторони зобов`язалися встановити «тимчасові митні правила» для своїх товарів. Лондон не зумів добитися повної незалежності у питаннях установлення власних мит після Brexit. Євросоюз наполягатиме на скасуванні будь-яких мит між сторонами, а Британія підписалася під цим. Це те, що непокоїть багатьох прихильників Brexit, адже на їхню думку «тимчасові митні правила» можуть зрештою перетворитися на довготривалий митний союз, як було раніше;
  • Деякі спеціалізовані агенції ЄС зберігають вплив на Британію. Зокрема, у випадку виникнення суперечок, Британія і ЄС вирішуватимуть свої проблеми через Європейське агентство авіаційної безпеки, Європейське хімічне агентство або Європейське медичне агентство;
  • Британія не отримає якихось виняткових пільг чи бонусів у питаннях торгівлі. Вони вирішуватимуться через окремі переговори. Британія зобов`язалася і надалі дотримуватися правил, установлених у межах угод вільної торгівлі з ЄС, а не правил СОТ. Все це означає, що майбутні позиції Лондона на європейському ринку залежатимуть виключно від того, як уряд зможе домовитися про це з Брюсселем;
  • Питання співпраці у галузі авіації вирішуватиметься через окремий договір між Лондоном і Брюсселем;
  • Проблема повернення прав на вилов риби залишається відкритим. Британія не отримала повну незалежність у питаннях контролю за рибною промисловістю, натомість зобов`язавшись укласти новий договір з ЄС у цій галузі до 1 липня 2020 року. Це не сподобається рибному лобі у Лондоні, а також націоналістам у Шотландії;
  • Лондон втратить доступ до частини баз даних ЄС. Відповідно до угоди, сторони укладатимуть окремі двосторонні угоди про обмін даними, а також користування базами даних Союзу. Однак у декларації натякають на те, що Британія буде позбавлена того доступу до інформації у ЄС, який вона мала як член Союзу;
  • Британія отримала назад своє право контролювати кордони та потоки товарів і людей, як цього хотіла прем`єр-міністр Тереза Мей. Двосторонні договори будуть укладені для регулювання пасажирських і вантажних потоків через залізницю або дороги. Громадянам ЄС необхідно буде отримувати візи для в`їзду до Британії і навпаки. Утім, для короткострокових візитів сторони мають укласти відповідну угоду про лібералізацію візового режиму;
  • Велика Британія отримує повну незалежність у питаннях зовнішньої політики, в тому числі запровадження санкцій. Однак Лондон не матиме права укладати торговельні угоди до кінця перехідного періоду у 2020 році;
  • Британія і ЄС якнайтісніше співпрацюватимуть у питаннях безпеки, які стануть наріжним каменем двосторонньої політики. Британія лишається учасницею проектів у межах Європейського агентства з безпеки, Європейського фонду з безпеки, а також договору про Постійну структурну співпрацю (PESCO);
  • Суд ЄС зберіг свій вплив у суперечках між Британією і Союзом. У випадку виникнення суперечок, Британія і ЄС створюють Спільну комісію, яка розглядає проблему. У разі, якщо комісія не здатна вирішити проблему (а найчастіше, буде саме так), сторони звертаються до міжнародного арбітражу. У випадку, якщо необхідне тлумачення положень права ЄС (а воно буде необхідне практично завжди), цим займатиметься Суд ЄС, рішення якого буде останнім в усій історії;
  • На переговори по врегулюванню усіх питань майбутніх двосторонніх стосунків сторони виділили доволі мало часу, лише два роки. Відповідно до декларації, усі ці питання мають владнати до кінця 2020 року, тобто до завершення перехідного періоду після Brexit.