Керченська криза: міжнародний контекст

27.11.2018

Криза навколо захоплення російськими ВМС трьох українських кораблів у Керченській протоці стала одним з останніх актів ескалації протистояння між Росією і Україною і запустила процеси, які вплинуть на подальшу політику країни і регіону в цілому.

Таймінг інциденту вкрай невдалий для Росії. По-перше, буквально місяць тому Європарламент проголосував за резолюцію, яка рекомендувала країнам ЄС посилити санкції проти РФ у разі загострення ситуації в акваторії Азовського моря. І ось російські ВМС підносять Брюсселю ідеальний «подарунок» для введення нових санкцій. 

По-друге, наприкінці тижня в Аргентині пройде саміт «Великої двадцятки», на якому повинна відбутися двостороння зустріч Дональда Трампа і Володимира Путіна. Після інциденту у Керченській протоці ця зустріч ставиться під питанням. По-третє, Росія веде активні переговори з Німеччиною і Францією з приводу посилення їхньої співпраці в питаннях стабілізації ситуації на Близькому Сході, в першу чергу в Сирії. Провокації в Чорному морі також можуть підірвати переговорні позиції Москви і послабити лобістські зусилля її структур з просування ідеї Росії як альтернативного Штатам гаранта безпеки в Східному Середземномор'ї. 

По-четверте, після сумнівних подій навколо отруєння Сергія Скрипаля в Солсбері, втручання російських хакерів у вибори в США, а також активізації росіян у балканському напрямку, чергова криза ще більше послаблює міжнародний імідж РФ.

Як Росія могла таке допустити? Судячи з обставин інциденту, а також якщо аналізувати аудіо-переговори росіян, «злиті» в Інтернет, рішення про таран українського корабля приймали на рівні капітана або місцевого командування середньої ланки. На мій погляд, місцева влада в Керчі отримали вказівки заблокувати прохід через протоку для українських судів, але всі подальші дії - чиста імпровізація місцевих ура-патріотів з «КримНаш» головного мозку.

А Україна отримала більше, ніж втратила від цієї ситуації. По-перше, вона стала жертвою, а Росія постала перед усім світом як агресор, “гопник”, який таранить кораблі і займається піратством в нейтральних водах у кращих традиціях XVIII століття.

По-друге, Україна отримала прекрасний набір фактажу, з яким можна сміливо подавати до міжнародних судів, поступово доводячи агресію РФ в Криму і на Донбасі, підбиваючи її під міжнародні санкції і багатомільйонні компенсації.Також інцидент може стати прекрасним приводом для розкручування найпотужнішої медіа-кампанії та лобіювання посилення санкцій проти РФ.

Врешті-решт, зіткнення у Керченській протоці дозволить українській владі мобілізувати населення і розірвати дипломатичні відносини з Росією, встановивши торговельну блокаду. І ні в кого не виникне сумнівів приводу для таких дій. Ми не були готові до інциденту, але тепер можемо використовувати його собі на користь.

Чи був готовий Захід? Сполучені Штати довгий час просто мовчали, думаючи, як реагувати. У них власні проблеми, інцидент у Керченській протоці вийшов абсолютно не «в тему» для порядку денного у Вашингтоні. США не хочуть втручатися в конфлікт з РФ навколо Криму. До того ж, між Путіним і Трампом існують попередні домовленості (ще з часів їх саміту в Гельсінкі) про те, що питання Криму відкладено до кращих часів, а вирішувати його вони, якщо і будуть, то на наступному саміті двох лідерів.

Реакція Євросоюзу на конфлікт в акваторії Азовського моря була досить слабкою і млявою. Заяви МЗС Франції і Німеччини, а також коментарі Брюсселя викликають відчуття, що ЄС зовсім незадоволений тим, що їм доводиться знову говорити про Крим. В день інциденту Євросоюз з головою занурився в Brexit. На носі також - врегулювання проблем з Польщею і Угорщиною, протистояння з Італією через їх бюджет на наступний рік.

Не знаю, чи посилять ЄС санкції проти РФ, чи ні, але їх реакція вже остаточно дає зрозуміти, що часи «великого антиросійського походу» давно пройшли, і лише грамотна і зважена медійно-дипломатична кампанія України допоможе вичавити з європейців вигідні нам рішення проти Росії.

Найцікавіше, що відбудеться найближчим часом - це саміт G20. Саме на ньому ми дізнаємося справжню позицію США з цього приводу. По-перше, стане ясно, чи пройде зустріч Путіна і Трампа. По-друге, ми дізнаємося, що для них Керченська криза: черговий «чорний лебідь» для РФ, який перешкодить налагодженню їхніх відносин з адміністрацією Трампа, або можливість для обох лідерів запустити процес «Мінськ 3», про який поки з острахом говорять в Україні?

Експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу УІМ Ілія Куса

Повну версію статті читайте на порталі Хвиля