12 місяців тому Kyiv Post опублікувала відкритий лист від мене президенту Петру Порошенку щодо військової реформи. Це викликало ажіотаж просто тому, що велика частина змісту раніше була прихована від громадськості.
З тих пір багато чого змінилося на краще, але і багато чого не змінилося, або багато в чому все стало ще гірше. Радянська атмосфера страху у військовій системі як і раніше сильна і руйнівна як ніколи. І вона вбиває бойовий дух. Працюючи з Українським інститутом майбутнього, я зміг краще зрозуміти, що важливо для реформи оборони і безпеки. Я побував на передовій і в регіонах, поговорив з багатьма кандидатами у президенти, депутатами Ради, мерами, політичними діячами. Найголовніше, я значно розширив контакти з громадянським суспільством, особливо з тими чудовими волонтерами та активістами, які підтримують збройні сили. Багато чого з того, що я зараз пишу, висловлює позицію безпосередньо ваших людей та волонтерів, чоловіків і жінок, які щодня борються на Донбасі за ваше право бути президентом. Я зібрав воєдино їх думки про оборону і безпеку, тому що вони не можуть говорити відкрито, побоюючись покарання. Це також знімає потребу говорити одне і те ж по 40 разів і допомагає донести до суспільства те, що я кажу кожному з вас.
Ви будете Верховним Головнокомандувачем Збройними силами. Але Ви візьмете на себе відповідальність за організацію, розділену на дуже різні частини. Перша частина, на передовій, складається з найкращих людей, яких має ваша країна. Вони глибоко віддані Україні і щодня ризикують своїм життям заради країни. Моліться, щоб вони не зупинилися. Багато з них визначні тим, що виконують завдання, які виходять за рамки обов’язків їхнього рангу і досвіду, маючи дуже обмежену бойову підготовку. Цими людьми зараз, в основному, керують ті, хто останні роки воював з Росією за підтримки чудових волонтерів. Але ця армія знаходиться в глибокому і постійному стресі. Бригади страждають від зарозумілості старших офіцерів, неадекватного прийняття рішень, 5-ї колони, що свідомо руйнує систему, як це було до 2014 року, незрозумілих перевірок, задушливої паперової бюрократії, відсутності належного обладнання та серйозної нестачі тактичної та оперативної підготовки, навчань. Все це відбувається в той час як багато хто місяць за місяцем живе на передовій в повному убозтві і лайні. Маслоу би плакав від розпачу. Вести опосередковану війну з Росією простіше, тому що принаймні це протистояння можна побачити й оцінити. Внутрішні спроби знищити армію і халатне ставлення просто бентежать солдатів і знищують їх бойовий дух.
Друга частина армії – це армія, що презентує паради, славу, зв’язки з громадськістю, гендерну рівність, прекрасні столові і хорошу їжу, міжнародну підтримку, конкурси, зустрічі і конференції. Як наочно продемонструвала програма будівництва, ця армія часто існує більше для галочки, ніж для реальних дій. Солдати називають це «зразково-показовим». По-англійськи ми б сказали «прикрашена фігня». Це армія, яку бачить, в основному, громадськість і міжнародне співтовариство. Як і фронтова армія, тут є багато чудових людей, багато хороших частин і героїв. Крім того, країни НАТО проводять велику кількість заходів з підготовки і цінного навчання, такі як «Combat Resolve», «Sea Breeze» і «Rapid Trident». Вони дуже потрібні військовим силам. Але, незважаючи на це, ці два світи існують далеко один від одного і дійсно зустрічаються тільки тоді, коли бригади змінюються. Часто дуже важко зрозуміти, як ця армія тилу співвідноситься з лінією фронту.
Наступний рівень складності в системі безпеки створюють інші організації під вашим майбутнім керівництвом. Роль і завдання Національної гвардії абсолютно неясні. Вони є «армією» з точки зору техніки та людей, але не мають ясності щодо чесної мети, крім, мабуть, захисту політичної системи. Якщо вони повинні бути армією, то вони повинні йти в армію, а не знаходитися окремо. Цей розкол повністю збиває з пантелику більш широку систему оборони і витрачає даремно дорогоцінних людей і оборонні кошти. У вас також є сили спеціального призначення, військово-морський флот і військово-повітряні сили, але вони все ще не повністю використовують свої здібності і страждають від тієї ж бюрократичної нісенітниці з боку центральних штабів, що і армія. У командувача ВМС навіть немає відповідного бюджету.
Ви також будете президентом цінних добровольчих батальйонів. Буквально ніхто з нинішніх керівників вищої ланки не говорить про добровольців з належною повагою. Були навіть спроби звинуватити їх у військових поразках. Це неправильно. Вони по праву заслужили своє місце в національній історії, але сьогодні, за рідкісними винятками, вони знаходяться поза грою та є розколотими. Проблема тут у тому, що Україна потребує цілеспрямованості та енергії добровольців для резервних військ. Але військова система цього не визнає і не хоче. Їй потрібен контроль, а не енергія. Країна повинна взаємодіяти з громадськістю для формування резервних військ, оскільки вони мають доведені здібності, необхідні для боротьби з Росією. Без чудових добровольців і їх незрівнянної любові до армії лінія фронту заслабла б і швидко зійшла нанівець. Ваші постійні завдання будуть полягати в тому, щоб знову мотивувати чоловіків і жінок забутої лінії фронту, забезпечити сильне керівництво реальною армійською реформою і резервами, знайти людей, які будуть робити це за вас чесно і правильно.
Ваше призначення не вимагає від вас бути генералом-любителем. Це не вимагає від вас прийняття повсякденних рішень щодо бойових дій. Це армійські справи. Ви повинні триматися від цього подалі, поки не відчуєте, що справи йдуть не належним чином. Ваше завдання – вибрати грамотну, і я пропоную англомовну, цивільну людину підходящу на пост Міністра оборони. Чому це необхідно? Країна потребує кваліфікованого менеджера, щоб зробити військові сили ефективними з точки зору керівництва, бюджету, людських ресурсів, кращих процесів, ІТ, обладнання та закупівель, а також виправити нинішню нісенітницю, що відбувається у сфері житла для військовослужбовців і розвитку бригад Національної гвардії. Потім ви повинні обрати Начальника Генерального штабу. Настав час змін і нового західного підходу до керівництва. Радянська модель явно руйнує мотивацію.
Ваша перша роль при вступі на посаду полягатиме в забезпеченні силам чіткого стратегічного політичного спрямування. Це повинно бути легко зрозумілим, щоб це можна було перетворити на військові накази, в які кожен солдат може вірити і яким він може слідувати. Якщо ви не можете цього зробити, то, можливо, ви шукаєте не ту роботу, тому що від цього залежить виживання країни. Як і Черчіль, ви повинні бути готові змінити свою команду коли вона зазнає невдачі, втомиться або просто не буде в силах справлятися з завданнями. Свіжа кров необхідна регулярно для того, щоб підтримувати функціонування системи. Ви повинні змінювати людей часто і скрізь, щоб навчати їх і тестувати їх. Ви не повинні боятися залучення громадян і молоді в систему. Деякі люди можуть зазнати невдачі. Краще вони провалять опосередковану війну зараз і ви звільните їх, ніж вони провалять реальну війну проти Росії завтра.
Ви можете зробити вибір слідувати нинішній політиці дотримання Мінських домовленостей, тому що занадто агресивна політика може дати Росії виправдання для повноцінного вторгнення. Але продовження цієї пасивної політики також пов’язане з багатьма ризиками. Солдати вже втомилися чекати і вмирати без видимого позитивного результату. Багато хто в ОБСЄ також явно проти них, і ворог самовільно ігнорує Мінські домовленості. Ініціатива була повністю втрачена. Як згадувалося в Kyiv Post минулого року, це найгірший злочин, який може здійснити будь-який уряд. Якщо ви робите цей вибір, то на варті безпеки повинен бути затверділий бетон, а не бруд та колоди. Інженери повинні активно працювати для щоденної підтримки військ. Система повинна подвоїти зусилля для поліпшення підтримки лінії фронту в таких областях, як санітарія (багато вбиралень є просто огидними), більша кількість легко змінюваної уніформи, краща їжа, краща система підтримки здоров’я та чистоти. Якщо ви хочете, щоб люди помирали, принаймні, нехай вони стикаються з ворогом чистими і здоровими. Ви повинні дати їм більше бойової техніки. Збільшення кількості танків – не є простою відповіддю на цей бій. Необхідно підвищити потенціал батальйонів і рот. Це повинно включати в себе наявність обладнання для забезпечення бойових дій в нічний час, засобів протитанкової оборони, легких позашляховиків і траншейних екскаваторів, роботизованих датчиків, захищених радіоприймачів, технологічних рішень для iPad, правильних боєприпасів для бою і кращої тактичної та оперативної підготовки. Все вищеперераховане є набагато більш ефективним для перемоги у битві. Якщо ви не розумієте цього, будь-який з радників (навіть я) може допомогти. Ще важливіше відрізати «мертву руку» контролю і припинити дурні перевірки з вищих штабів. Ваш справжній апетит до реформ буде оцінюватися відповідно до цього і відповідно до вашої здатності усунути воістину безглузду дурість «перевірок задля перевірок». Дайте волю командирам бригад і батальйонів битися, як ви від них цього вимагаєте. Якщо вони недостатньо кваліфіковані, ви повинні замінити їх, але не контролювати. Навіть якщо ви виберете Мінську лінію, необхідно перехопити ініціативу. Для здорової атмосфери в армії життєво важливо, щоб ви ставили позитивні цілі і вимагали реальних реформ.
Ви повинні бути занепокоєні приходом Росії. Нинішній голова РНБО, Турчинов, абсолютно ясно дає зрозуміти, що це реальна загроза. Для того щоб впевнено протистояти цьому, існує велика потреба в підготовці до спільних мобільних операцій. Нинішня система ще не охоплює це, оскільки акцент в Донбасі робиться на окопну війну з сепаратистськими військами-посередниками, а не з самою Росією. Не треба плутати тактику і технічні навички стрільби з оперативним мистецтвом. Вони дуже різні. Росія буде пред’являти зовсім інші вимоги. Росію можна перемогти тільки за допомогою маневрів і делегування повноважень на нижчі рівні. Це означає, що потрібно використовувати будь-яку можливість, щоб рухатися швидко, там і тоді де і коли це необхідно для боротьби. Затримка вбиває. І Іловайськ, і Дебальцеве ясно показали, що жорстке централізоване управління, особливо бригадами і допоміжною артилерією, є занадто повільним під час маневреного бою. Прагнення до справжнього делегування повноважень і забезпечення того, щоб це дійсно відбулося, має виходити від вас і тільки від вас, оскільки їх керівництво ніколи цього не допустить.
Ви скоро задастеся питанням, чому справи в армії займають так багато часу. Система управління і політики порушена. Саме ви можете спрямувати роботу вашого Міністра і Начальника Генерального штабу на внесення змін до порядку роботи системи. Документи щодо дисципліни і контролю повністю застаріли. Це схоже на спробу поїхати в Індію користуючись розкладом автобусів Бельгії 1960 року. Документи просто не мають ніякого відношення до реальності. Бойові документи також застаріли. Навіть нові написані документи відправляють нас «вперед в радянське минуле». Вони написані таким чином, що якщо офіцер порушить ці норми, він може бути (і буде) покараний. Це є нонсенсом на сучасному полі бою, де вимоги противника, підкріплені новими технологіями і тактикою, змінюються щодня. Американська консультативна група написала багато нових документів для особового складу – я їх бачив. Волонтери-консультанти підготували відмінні нові бойові посібники – я їх бачив. Де вони знаходяться зараз? Вони, звичайно, не там, де справді потрібні, не на передовій.
Ви також повинні будете мати справу з прокуратурою. Ці органи зосереджені на покаранні солдатів за те, що вони виконують свою роботу належним чином, а не за корупцію, зловживання владою і залякування або за недбалість. Коротше кажучи, ті чесні офіцери і солдати, які докладають всіх зусиль для захисту країни, мають найбільший ризик судового переслідування. Ваша система дисципліни перевернута з ніг на голову. Нам потрібен новий дисциплінарний закон і система, що базується на військовій службі правопорядку, для захисту солдатів від свавілля. Військові будуть знаходитися поза зоною ризику. Щоб протистояти Росії, система повинна реагувати адекватно у ситуаціях, пов’язаних з ризиками.
Наступне стосується вдосконалення системи управління. Необхідно знищити паперову бюрократію на фронті і в підрозділах. Після 4 років війни лінія фронту як і раніше завалена паперовими вимогами. Це означає, що вам потрібно більше офіцерів, тільки для того, щоб Генеральний штаб та МОУ були задоволені. Бригади витрачають дорогоцінний час на те, щоб відповідати на безглузді паперові запити, а не на планування операцій і підготовку. Немає ніяких центральних баз даних або адекватних систем взагалі. Цим смертоносним процесом керує Генеральний штаб та МОУ. Це певне є робота 5-ї колони. Жоден офіцер, який називає себе професіоналом, ніколи не погодиться на таку дурну схему. Для країни, яка, за словами нинішнього президента, знаходиться на передовій IT технологій, є відверто злочинним тримати армію в середньовіччі. Це вбиває людей. Це не питання коштів, це просто зневага. Не повинно бути ніяких паперових листувань у штабі АТО, крім життєво важливих листів командирів щодо загиблих або важко поранених бійців сім’ям.
Ви також будете людиною, яка говорить з урядами країн НАТО про те, наскільки добре стандарти НАТО дотримуються у ваших збройних силах. Я рекомендую вам прочитати статтю, яку я написав на цю тему. Вона знаходиться тут. Все ще занадто багато уваги приділяється технічним аспектам і піару, а не роботі над загальними цінностями. Занадто багато нісенітниці говорять публічно про те, як добре йдуть справи в країні. НАТО не обдуриш. Про це можна говорити набагато більше.
Остання зона вашої відповідальності і, мабуть, найважливіша – це створення належної кадрової системи. В даний час проблема з цим полягає не тільки в тому, що менеджери по персоналу не підходять для поставленої мети, але і в тому, що цінності, які лежать в основі рішення про вибір кандидата, абсолютно невірні. Занадто багато уваги приділяється лояльності до керівництва і дотриманню складних бюрократичних правил. Рішення повинні ґрунтуватися на таких цінностях – результати і результативність, лідерські якості, моральна і фізична стійкість, високий рівень етики, чесність і порядність, фізична підготовленість, професійна компетентність і очевидний особистісний розвиток. На даний момент забута армія на лінії фронту має багато офіцерів і сержантів, які ранжуються набагато нижче їх реальних здібностей і потенціалу, в той час як армія тилу має людей, які мають ранги та посади, що набагато перевищують їх здібності. Багато посад просто не потрібні – вони уповільнюють роботу і з’їдають ресурси. Вашому новому Міністру знадобиться багато часу, щоб відновити і збалансувати систему, але це має бути зроблено, якщо ви хочете прогресувати і перемагати.
Кожен офіцер має надтерміново пройти комісію і бути переатестованим. Я дуже часто бачив лейтенантів, які мали б бути полковниками та полковників, які мали б бути сержантами. Це не повинно бути схоже на чергову «рожеву та пухнасту» поліцейську реформу. Ваші співробітники не знають, як це зробити правильно, кого включити до складу комісії та які якості є необхідними або якими можна пожертвувати (наприклад, навичка заповнювати журнали перевірки журналів). Їм буде потрібна серйозна допомога громадськості. Країні надто важливо, щоб це було, або виглядало, черговою медіа-перемогою. Рада має включати людей, яким Ви довіряєте через високий рівень посади, які можуть справедливо судити про те, що вони бачать і чують. Як я писав раніше в Kyiv Post, «маленька радянська армія не може перемогти велику радянську армію». Тільки гнучкі бойові дії зі швидким обдумуванням можуть зробити це, і це означає, що потрібно обирати тих офіцерів, які демонструють мужність, цілісність, талант і інтелект, щоб визначити майбутнє країни. Ви повинні переконатися, що їх обрано, і вони отримують підтримку.
І нарешті, якщо ви дійсно хочете зрозуміти ситуацію на реальній лінії фронту, а не на лінії фронту на фотографіях, ви повинні поїхати туди без попереднього повідомлення. Ви повинні пройти по брудних окопах зі своїми майбутніми солдатами і уважно їх послухати. Але не робіть з цього піар-трюк. Я вважаю, ви і самі все це розумієте. Якщо Ви серйозно ставитеся до цієї роботи, Ви повинні піти туди.
Бажаю удачі.
Глен Грант, експерт з питань національної безпеки та оборони UIF
Оригінал матеріалу