» Без категорії » Україна мрії: як за 11 років досягти ВВП у $1 трлн

Україна мрії: як за 11 років досягти ВВП у $1 трлн

Фото: прес-служба НБУ

Економісти впевнені, що Україна в майбутньому має бути вільною країною, де розкритий творчий потенціал і висока частка high-tech продукції в економіці – незалежній, із сучасною інфраструктурою. З надійною правовою системою та непорушним правом приватної власності, з кращими умовами для ведення міжнародного бізнесу і з інтеграцією фінансової системи в міжнародні ринки капіталу.Данило Монін розповів Mind, чи може Україна з часом стати саме такою, і що для цього потрібно зробити.

Розробляючи Стратегію 2030, її автори поставили найамбітнішу мету – досягти до 2030 року рівня ВВП України в $1 трлн, що передбачає зростання цього показника у 7,5 раза за 11 років.

Як цього досягти? В історії відомі випадки, коли економіки окремих держав за 10 років зростали вдесятеро. Світовий досвід показує, що основою економічного зміцнення завжди є інвестиції – як внутрішні, так і зовнішні.

Основою українського зростання має стати збільшення продуктивності праці та створення нових секторів економіки з високою доданою вартістю. При цьому доларова вартість послуг також активно збільшуватиметься паралельно зі зміцненням економіки, що також збільшуватиме доларовий ВВП країни. Але в України велика частка тіньової економіки, тож її мінімізація здатна також збільшувати обсяг ВВП.

Що потрібно зробити? Стратегія дуже ліберальна за своєю суттю – за 11 років ми хочемо знизити частку держави в економіці удвічі. Тобто якщо у 2018 році видатки держави склали 41,5% ВВП, то до 2030-го вони мають скоротитися до 20,7% ВВП.

Але мета – не просто знизити витрати, а перетворити країну на найкращу в світі з інвестиційної привабливості та легкості ведення бізнесу на її території.

У бюджетній сфері ми пропонуємо концентруватися лише на декількох основних функціях держави:

  • оборона і безпека,
  • освіта як головний капітал ХХІ століття,
  • соціальна підтримка нужденних.

Для цього необхідно максимально спростити податкову систему і привести її до принципу, коли основні податки платять громадяни як головні одержувачі сервісу від держави, а на рівні бізнесу концептуально закладено принцип безподаткового підприємництва.

Якими будуть ключові зміни? Потрібно замінити ПДВ податком від продажу товарів і послуг фізичним особам – це повинно статися у 2026 році. На старті реформ важливо запровадити податок на виведений капітал замість податку на прибуток. Поступово легалізувати зарплати шляхом зменшення податків на працю (перш за все, ЄСВ) з перенесенням виплат всіх пенсій безпосередньо з державного бюджету. Тобто, в цілому, наблизити нашу систему до американської моделі, але зробити її ще ліберальнішою, оскільки можливостей зростання при використанні європейської податкової системи ми не бачимо.


Як при такому зниженні податків звести бюджет і виплачувати пенсії? Ми провели дуже багато часу в розрахунках: спочатку підрахували трендовий розвиток економіки і те, які витрати держави знадобляться при такому трендовому прогнозі. Для нас це був той рівень, нижче якого опускатися не можна, і який ми використовували як базу.

План лібералізації не припускав скорочення державних витрат. За нашими розрахунками, реалізація цільової програми дозволить наростити рівень державних витрат до $200+ млрд з поточних $54 млрд (у 2018 році).

Витрати консолідованого бюджету в трендовому і цільовому сценарії розвитку 


Як така модель вплине на бізнес? Основна ідея лібералізації бізнес-середовища полягає в стримуванні державних витрат на рівні, нижчому за зростання економіки. Так, якщо економіка номінально зростає на 20%, а державні витрати збільшені лише на 13–14% (приблизно такий сценарій передбачає трендовий сценарій розвитку), то наш підхід пропонує не нарощувати витрати держави під отримані додаткові доходи бюджету, а лібералізувати бізнес-середовище.

Що залишиться державі? Наразі влада – це вигідний бізнес, оскільки сам бізнес в Україні часто є малорентабельним. Лібералізація ж дозволяє змінити пріоритети. Ми стримуємо державні витрати і даємо більшу прибутковість для бізнесу, тобто надаємо можливість заробляти в чесному бізнесі більше, ніж у владі.

Ця критична зміна пріоритетів і підходів дозволить більше інвестувати, бо бізнес завжди активніший і гнучкіший, ніж держава. А це, у свою чергу, дасть можливість активніше збільшувати економіку і простимулює економічне зростання, а також мінімізує тіньову сферу.

У великій економіці завжди багато бюджетних доходів. Наприклад, доходи бюджетів Франції та Німеччини в кілька разів вищі, ніж нинішній ВВП України, бо економіка цих країн велика. Відповідно, ми сформували план поступової лібералізації бізнес-середовища, який дозволяє навіть при зниженні податкових ставок не лише зводити бюджет, а й виконувати взяті на себе фінансові зобов’язання.

З чого виплачувати зовнішні борги? Обслуговувати $50 млрд зовнішніх боргів при розмірі економіки в $130 млрд – не те ж саме, що обслуговувати $60 млрд боргів при економіці в $300 млрд, не кажучи вже про цільовий горизонт у $1 трлн. Проведені нами розрахунки показали, що досягнення цільового показника стратегії до 2030 року здатне скоротити державний борг України з 61 до 12% ВВП і, відповідно, витрати на обслуговування боргів зменшити з 3,2% ВВП до 0,8%, тобто вчетверо.

На завершення пропонуємо те, чого не робив ані Мінфін, ані МВФ – наш Консолідований бюджет до 2030 року, що враховує трансформацію країни до цільової системи в американських стандартах у номінальних цифрах і відсотках ВВП.


Данило Монін, асоційований експерт UIF

Залишити Коментар