Чи потрібен Україні протекціонізм?

03.04.2019

Глобальна криза у 2008 році призвела до падіння темпів зростання світової економіки з 4,2% до 1,8%. Це спонукало країни впроваджувати політику протекціонізму, щоб захистити національного виробника, стимулювати виробництво і нарощувати експорт.

Поки Україна відкриває свій ринок світові, за даними Global Trade Alert, в період з листопада 2008 року до квітня 2019 року країни світу впровадили 12,7 тис. заходів протекціонізму та 4,6 тис. інструментів лібералізації глобальної торгівлі.

Джерело: Global Trade Alert

У 2018 році уряди країн світу втручалися у глобальну торгівлю 1870 разів. У т.ч. 1470 захисних заходів та 400 – норм, направлених на лібералізацію.

Джерело: Global Trade Alert

Cубсидії для підтримки споживача/виробника, заходи стимулювання експорту і тарифні бар’єри були найбільш поширеними у минулому році.

За даними Global Trade Alert, понад 50% захисних норм запровадили 10 країн:

  • Канада;
  • США;
  • Німеччина;
  • Індія;
  • Аргентина;
  • Бразилія;
  • Італія;
  • Велика Британія;
  • Китай;
  • Австралія.

Активно захищають національних виробників розвинуті та швидкозростаючі країни. Зокрема, країни G20 у 2018 році запровадили 1271 нових протекціоністських актів та 327 заходів, направлених на лібералізацію торгівлі.

Джерело: Global Trade Alert

У 2018 році через розв'язання торговельного протистояння США та КНР, основними галузями промисловості, щодо яких було впроваджено інструменти протекціонізму – металургія (вироби з чорних металів, чорні метали), автомобільна промисловість та продукція сільського господарства (злаки, олійні культури).

Джерело: Global Trade Alert

У 2017 році 49% світової торгівлі підпадає під заходи протекціонізму.

Джерело: World Bank, Global Trade Alert

Україна. За 10 років українським урядом впроваджено 94 заходів протекціонізму, по відношенню до торгівлі з 101 країни. Серед них РФ, КНР, ФРН, Польща, Франція, Австрія, Італія, Білорусь, Угорщина, Туреччина.

Ключовими інструментами захисту українського виробника стали:

  1. антидемпінгові заходи (15 актів);
  2. імпортне мито (8);
  3. імпортне ліцензування (6);
  4. експортне ліцензування (4);
  5. загальні захисні гарантії (4).

Товарні групи, відносно яких впроваджувалися захисні заходи:

Джерело: Global Trade Alert

Найбільша частка захисних заходів направлена проти російського виробника – 38 діючих норм (загалом було 54).

Основні інструменти протекціонізму захисту проти РФ:

  • антидемпінг (10);
  • імпортне мито (6);
  • експортне ліцензування (4);
  • імпортне ліцензування (4);
  • імпортна блокада (2);
  • обмеження (2).

Серед товарних груп, до яких застосовані протекціоністські заходи:

  • добрива та пестициди;
  • двигуни та турбіни та їх частини;
  • автомобілі, причепи та напівпричепи;
  • вироби із чавуну або сталі;
  • інші пластмасові вироби.

Кількість заходів, які країни світу запровадили проти українського виробника та діють на сьогодні дорівнює 1176. Ці норми стосуються:

  • металургії (продукція з чорних металів та сталі – 244, чорні метали та сталь - 110),
  • автомобілебудування (122),
  • машинобудування (сільськогосподарська техніка - 96),
  • сільського господарства (зернові – 93).

Найбільше таких заходів з боку РФ – 247.

Згідно з Global Trade Alert, щорічно зростає частка експорту, яка підпадає під вплив протекціоністських заходів, запроваджених як Україною, так і країнами імпортерами та третіми країнами.

У 2017 році в середньому 45% експорту та 27% імпорту України підпадають під інструменти протекціонізму.

Джерело: Global Trade Alert

Найбільше заходів застосовується проти українського експорту з боку третіх сторін та імпортерів – нетарифні методи регулювання та імпортне мито (табл. 1).

Таблиця 1

Найпоширеніші інструменти протекціонізму щодо українського експорту та імпорту у 2017р.

Суб’єкт, що застосовує інструменти протекціонізму

Експорт

Імпорт

Імпортер

-субсидіювання імпорту (17,3%)

-імпортне мито (11,8%)

 

Експортер

 

-заходи нетарифного регулювання (2,3%)

Україна як експортер

-заходи регулювання експорту (8,7%)

 

Україна як імпортер

 

-квотування (3,3%),

-імпортне мито (3%)

Треті сторони

-заходи нетарифного регулювання  (52,3%)

-субсидіювання (0,6%)

-заходи нетарифного регулювання (36,6%)

Джерело: складено на основі даних Global Trade Alert

В Україні захист національного виробника здійснюється переважно за рахунок антидемпінгового та імпортного мита.

У той же час, головні інструменти у розвинутих країнах, зокрема, у Канаді – фінансова підтримка виробника через субсидіювання, державну підтримку на іноземних ринках, пільгові експортні кредити, фінансові гранти.

Переваги та недоліки протекціонізму. За оцінками МВФ, політика протекціонізму є причиною торговельних війн та може призвести до рецесії глобальної економіки.

Введення тарифних і нетарифних бар’єрів перешкоджає розвитку промислової кооперації та обміну технологіями. А закритий ринок не стимулює конкуренцію, наслідок цього є зниження якості та уповільнення впровадження інновацій.

Окремі дослідження показують, що у середньостроковій перспективі протекціонізм призводить до зниження внутрішнього виробництва, продуктивності та інвестицій.

Варто врахувати, що введення заходів протекціонізму може викликати зворотну реакцію країн світу.

Враховуючи вищенаведені негативні наслідки політики протекціонізму, необхідно окреслити плюси. Протекціонізм у короткостроковій перспективі, особливо для країн, що розвиваються, може стати інструментом розвитку національного виробника та стимулювання внутрішнього попиту.

Ерік Райнерт у своїй книзі «Як багаті країни забагатіли... і чому бідні країни лишаються бідними» наводить заходи «правильного протекціонізму», які були характерні для країн Східної Азії. Наведемо деякі з них:

  • тимчасовий захист нових галузей промисловості та нових продуктів для світового ринку;
  • збереження конкуренції на внутрішньому ринку;
  • великі інвестиції в освіту (промислова політика створює попит на освіту);
  • активна співпраця між виробниками та локальними постачальниками;
  • розповсюдження технологій з метою максимізації кількості переданих знань.

Що робити Україні?

За останні чотири роки середньорічні темпи приросту експорту становлять 1% та імпорту – 4%. А за роки незалежності приріст імпорту випереджує експорт на 2 в.п. (11% та 9% відповідно).

Тому для імпортозаміщення, нарощення експорту та відновлення внутрішнього виробництва можуть бути використанні деякі інструменти політики протекціонізму у короткостроковій перспективі.          

Україна є повноцінним членом СОТ, а згідно з правилами організації ми можемо використовувати субсидії, які не викликають дискримінацій по відношенню до певних галузей або підприємств. Існує три типи субсидій, які можна використовувати для:

  • базових промислових та прикладних досліджень;
  • депресивних районів;
  • адаптації існуючого обладнання до нових вимог в галузі захисту навколишнього середовища.

Також СОТ не заборонені заходи кредитування та страхування експорту на державному рівні. Цей інструмент Україна не використовує – досі не функціонує експортно-кредитне агентство.

Інструментами для підтримки українського виробника можуть бути:

  • державна фінансова підтримка на дослідження і розробки,
  • експортні кредити,
  • страхування експорту,
  • захист інвестицій,
  • пільги та преференції для інвестицій у виробництво та експорт високотехнологічної продукції (інновацій),
  • державне сприяння виходу на світові ринки через дипломатичні представництва, торгові місії (інструмент просування).

Екстреними заходами захисту українського виробника від недобросовісного імпорту можуть бути: антидемпінгові та компенсаційні мита, тимчасового обмеження імпорту для захисту вітчизняних галузей.