Результати конкурсу "Моя Україна 2030"

27.09.2019

Друзі, ми отримали понад 70 робіт з усіх куточків України. Ми вдячні всім учасникам конкурсу за їх зусилля і час. Багато ваших робіт дали нам натхнення. Ми побачили купу нестандартних ідей.

За підсумками цього конкурсу ми зрозуміли, що не будемо зупинятись і надалі влаштовуватимемо для вас подібні челенджі. 

Тож, наші переможці:

І місце
Владислав Дубовенко, 16 років.

*На жаль, переможець конкурсу поки що не вийшов на зв'язок, але ми все ж сподіваємося на зустріч!

ІІ місце
Антон Синяговський, 18 років, м. Київ
Студент ІІ курс Національного Авіаційного Інституту

ІІІ місце
Андрій Дзьобак, 18 років, м. Київ
Студент ІІ курсу Київського національного університету ім. Т. Шевченка

Ми вже зустрілися та поспілкувалися з переможцями. Пропонуємо вам прочитати їх твори та надихнутися вірою у майбутнє нашої країни!

______________________________________________________________________________________________

Моя Україна 2030 Мене звати Влад Дубовенко, мені 27 років, і я щойно завершив ранкову чайну церемонію в місцевому коворкінгу в Немішаєве (Микулицька громада). Тепер починаю робоче обговорення проекту з колегами з Відня та Шанхаю. Емкан (ажурний мікробінокуляр, “нащадок” колишніх фітнес-трекерів) каналізує на сітківку правого ока такі параметри середовища: 9 червня 2030 року, 10:32 за Києвом, +19С, рівень заряду батарей 95%...

Я є досвідченим дизайнером мережних веб-сервісів, техно-блогером та мандрівником. Я був причетний до співучасті у кількох соціальних стартапах. З висоти свого досвіду я бачу, що вони були б неможливими ще понад 10 років. Тому я хочу оглянутись на пройдений шлях та згадати, як саме я досяг нинішнього успіху і що мені в цьому сприяло. Я обрав формат “лист в минуле”, щоб переконати вас у невідворотності успіху, ключі від якого – у ваших руках.

За ці 11 років світ змінився сильніше, ніж за попередні 100 років, і змінювалась і Україна. А щоб довести це, я маю показати вам, якою стала Україна, чого досягла, яке місце зайняла на мапі світу. Та щоб ви змогли це усвідомити і повірити в картину майбутнього, я прошу вас на певний час, щоб ви зробили кілька припущень про розвиток соціальних та технічних новацій.

По-перше, в теперішньому світі домінують так звані смарт-технології на основі керованих систем “штучного інтелекту”. Вони не витіснили типово людські професії (а ви побоювались такого розвитку подій?), але суттєво доповнюють, підсилюють та розширюють діапазон їх застосування. Технології на основі “доповненої реальності” та “експертних систем” проникли у безліч сфер життя. Найбільше втілення – і це було видно вже понад 10 років тому – вони здобули у тих сферах, де була швидка віддача. Це малий бізнес, логістика, освіта, соціальні комунікації та діагностика складних процесів (від попередження захворювань до моніторингу небезпечних природних та техногенних процесів).

По-друге, технологічними лідерами в галузі смарт-технологій стали Китай та США – саме у такій послідовності. Адже це було очевидним ще у далекому 2018 році. Маркер “штучний інтелект” на позначення смарт-технологій я не вживаю, тому що за ці роки це поняття зазнало разючих змін внаслідок нових відкриттів на стику біології та кібернетики. А ключовим терміном у взаємодії людей з ІТ-машинами, на щастя, стало слово “кооперація” (доповнювана взаємодія), а не “конкуренція” (генеративне змагання). В дужках я навів їхні “машинні” відповідники, CIN замість GAN, але це вже – для “гіків”. І люди, і машини посіли своє місце у новому світі складних мереж та динамічних комунікацій…

Це призвело до лавиноподібного прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення життєвого комфорту, але – і до нових викликів. Транспорт так і не став цілком безпілотним, але перетворився у дистанційно керований рій – свій у кожному місті. Його обслуговування породило чимало нових професій. Бізнес, завдяки розподіленим незалежним системам фінансів та логістики на основі “блок-чейн”, мігрував у соціальні мережі. Це породило ще більше нових професій із обслуговування потоків товарів.

Монетизувати своє хобі стало настільки легко і зручно, що взаємний обмін послугами, вміннями, емоціями і товарами ручного виробництва став світовим стрижнем. Світова економіка міцно стала на шлях розвитку “економіки вражень”. І тому системно заохочуються людські якості, що сприяють такому обміну та незаплямована “історія стосунків”. Своєрідною “валютою” між соціальними групами, членів яких об’єднує лише інтернет, стає рівень довіри. Поступово міцніє новий тип соціальної взаємодії “траст-чейн”. Лозунг “свій до свого по своє” більше не обмежений національними рамками, а лише – колами спільних захоплень.

По-третє, світові технологічні лідери монополізували ринок високотехнологічного апаратного та програмного забезпечення, для решти країн залишився лише сектор смарт-сервісів. Кращі стартові можливості для розвитку сервісів мали Індія, Японія, Бразилія, країни Європи. Але вони зіткнулись із викликом: захищати свої економіки від “троянських коней” у технологіях від світових лідерів. Тому вони почали закривати свої ринки для “інформаційних цунамі” та обмежувати доступ до зовнішніх технологічних “запозичень”, особливо подвійного призначення (а тоді більшість інновацій мала саме таке призначення).

І тоді Україна зробила унікальний вибір – стати своєрідною “ІТ-офшорною зоною”, глоба- льним тестовим майданчиком для новітніх смарт-технологій (у царині зв’язку, банкінгу, електронної партисипації, моніторингу промислових і управлінських процесів, змішаної реальності, ігрової індустрії тощо). Тобто, жодних юридичних обмежень, мінімальні податки, пільгове використання інфраструктури і освічений персонал. Це стало передумовою того, що Україна за 10 років вийшла у світові лідери в унікальній ніші світової економіки – перенавчанню населення планети для опанування нових технологій і сервісів.

Тобто, ми стали світовим центром навчання протягом життя цифровим компетенціям – такою собі світовою “школою для дорослих”. Тобто, вся країна перетворилась на мережеву систему смарт-громад, які, взаємодіючи між собою за допомогою нових сервісів і платформ “глибокого навчання”, апробували нові пристрої, процеси і технології, інтегрували їх у бізнесове та соціальне середовище. А потім, у рамках систем неперервної дистанційної освіти, передавали свій досвід усім зацікавленим світовим спільнотам. А для цього потрібно було створювати мережний інтерфейс для різноманітних тестових, навчальних, аналітичних сервісів і проектів. І цей інтерфейс бає бути максимально зручний та безпечний для взаємодії людей із технічними системами. А це вже – моя сфера відповідальності та точка прикладання зусиль.

Адже я розробляю динамічний інтерфейс для користувачів веб- і мобільних додатків у царині технологій моніторингу та діагностики екологічних явищ. Це задля того, щоб максимально полегшити взаємодію тисяч волонтерів різного віку та рівня знань, які обслуговують мережі вимірювальних датчиків та обробляють їхні дані в реальному часі. І ще я маю однодумців серед колег, які займаються гейміфікацією та персоналізацією освіти, розробляють “віртуальні лабораторії” і т.п. І їхня праця теж надзвичайно важлива, адже допомагає людям “вписатись” у техносферу, зберегти контроль над головними аспектами свого життя – творчістю, дружбою, вірою, пізнанням, самореалізацією, людяністю. Втім, я трохи відхилився від теми розмови…

Наші успіхи стали можливими тому, що відбулась інтеграція ресурсів держави та приватного бізнесу задля швидкого “обороту інновацій” у множині смарт-технологій. І це теж стало світовим трендом понад п’ять років тому. Тому виходить, що світові технологічні лідери продукують роботів, біотехнології, хмарні сервіси, біо- та нанотехнології, а ми – навчаємо людей знаходити їм несподівані застосування…

По-четверте, маю вам сказати, що ідея смарт-країни, як глобального тестового майданчика для нового, зародилась років із 15 тому, а почала втілюватись ще у 2017 році – на рівні мого рідного селища Немішаєве. Вже тоді мер селища поставив для селища за мету – розвиток України як країни інноваційних рішень – через системне впровадження механізмів розумних громад/містечок. І я був свідком, як окремі елементи нових сервісів спрощували і поліпшували життя мешканців: кероване енергоощадне освітлення, електронні квитки, електронні черги, відкриті дані тощо. І це стало відправною точкою для мого життєвого вибору…

Здається, головне сказав. Мій “пегас” (персональний електронний геоінформаційний асистент – новітній “аватар” асистента Сірі, ажурна кліпса розміром із колишню блютуз-гарнітуру, але з можливостями хмарного сервера) вібрує, як рій бджіл. Все намагається підказати, скільки цікавих подробиць із теперішнього життя я упустив. Але я не зважаю на нього: нині і так є чимало проблем із перекладанням відповідальності на силіконові “мізки” де треба й не треба. Не вистачало ще ведення особистого щоденника віддавати на відкуп “силікоїдам”…

І наостанок, я спробую схематично описати свій типовий день у 2030 році, щоб дати уявлення про глибину проникнення технологій та ступінь змін, які вони принесли в життя людей, Отже, ви пам’ятаєте, – зараз 9 червня 2030 року, за пів на одинадцяту і т.д. Асана (аудіовізуальна система аналізу інформації – інтерфейс “розумного” будинку) розбудила мене о сьомій. А перед тим приспала о 23-ій. Далі – комплекс ранкової гімнастики, який я повторюю за роликом відомого тренера, що транслюється з планшета. Потім – ранкова кава з тостами, і майже одразу – сеанс зв’язку із однокашником Арсеном.

Арсен зараз працює в Австралії. Він там щось “хімічить” із новими спецзасобами для розкладання пластикових звалищ, які стали справжнім лихом для прибережної екології Австралії. Адже попри те, що вже давно винайшли біопластик, різновиди якого розпадаються на повітрі за лічені місяці або роки, за попередні півста років в океанах накопичилось занадто багато “сміттєвих островів”. І зараз це – один із викликів, над яким працюють багато моїх ровесників по всьому світу.

За чверть на дев’яту – “розкладаю” електросамокат (велосипед слугує для дальніх мандрівок) і їду в “офіс” – коворкінг. Це – такий собі інтернет-магазин з інтернет-кафе, де разом в одному просторі працюють художники, дизайнери, відеожурналісти, ІТ-шники, маркетологи та ще бозна яка публіка. Нерідко цей “стаф” (склад команди) міняється, переходять в інші такі ж “офіси”, а звідти – хтось до нас. Воно й справді, одноосібна дистанційна робота, якою так захоплювались ще десять років тому, себе не виправдала.

Адже швидко виявилось, що для успішної роботи у швидкоплинному оточенні потрібна специфічна атмосфера, яка розвиває творчий потенціал. Така, яку можна отримати лише від живого спілкування з креативними людьми різних професій. Адже вони побачать твою проблему під своїм, часто несподіваним кутом зору; а ти – їхню. Та ще й можна чи не одразу знайти собі волонтерів, інвесторів, критиків, експертів, промоутерів – якщо твоя ідея захопить уяву аудиторії. Одним словом, я не уявляю себе поза цим “движем”. Це все одно, що не ходити на фітнес чи на концерти – “мускули уяви” слабнуть і квит…

Зазвичай, вся перша половина дня проходить у “діловому стилі”. І хоча я “по роботі” наразі розробляю візуальний стиль для системи екологічного моніторингу, та запросто можу відволіктись на те, щоб допомогти своєму другові з Кишинева, який розробляє сценарії для наративних ігор. Тобто, він ретельно прописує перипетії сюжету та створює “ігровий світ”. Проте зараз подібні ігри дуже активно використовують в освіті, як шкільній, так і для дорослих. Зайве казати, що ідеї, які там виринають, я активно трансформую в основній роботі, еге ж?

Отже, першу половину дня я працюю “для світу”. А що по обіді? Цю частину присвячую “для себе”, вона вміщує все, що сприяє саморозвитку та розвиває оті “мускули уяви”. Тобто, це не лише зустрічі “в реалі” з друзями, волонтерське навчання основам кодингу для школярів, майстер-класи, виставки, конкурси. Це й спілкування з сім’єю: інколи півдня може перетворитись на суцільний квест у стилі “індіани-джонса” чи “робінзона”. А моє завдання – допомогти зорганізуватись учасникам, або й взяти участь “поза сценою”. Це й поїздки на численні етнофестивалі різних напрямів, де завжди знайдеться “місце для подвигу”. І численні онлайн-курси для охочих (я теж безкоштовно веду такий курс для веб-ілюстраторів). Тому що все це – не для збільшення своєї “вартості на ринку праці”, це – про цінності. Головними з них стали довіра та кооперація, як я вже згадав вище, а головним ресурсом – готовність до навчання. Пам’ятаєте?!

Звісно, до тієї ситуації, яку описав понад 70 (!) років тому Айзек Азімов у оповіданні “Фах” (ви проходите його в школі), ще далеко, але ж тенденції виявляються цікаві… Не знаю, може багато описав технічних подробиць, а ви очікували якихось “проривів” у суспільній думці?! Може, це вплив наукового консультанта, до думки якого я прислухаюсь; а може, це – професійне (пегасе, відстань!)… Та й змінюються люди у своїй внутрішній природі дуже повільно.

Але нагадаю слова з азімовського “Фаху”: “Не можна сказати людині – ти можеш творити, тож твори. Краще дочекатись, доки він сам скаже: Я можу творити, і творитиму, хочете ви цього чи ні”. Тому й раджу вам: дерзайте, творіть, видумуйте, пробуйте….

Бувайте! А то мені ще на відео-лекцію з емпатичного аутсорсингу треба “встигнути”… Усе це, що я описав, стало можливим саме тому, що тоді – понад 10 років тому – коли все ще було дуже невизначеним, я і тисячі моїх ровесників не побоялися зробити вибір на користь позитивної картини світу. І почали робити конкретні кроки для поступових змін у цей бік. Тому я бажаю вам: отримати міцні природничі знання – вони допоможуть відрізнити істину від фейків; більше мандрувати – так ви пізнаєте розмаїття світу і це вбереже вас від “вигорання”; волонтерити будь-де і будь-як – бо це ключова основа емпатії та невичерпне джерело соціальних зв’язків – двох найбільших цінностей у світі складних машино-людських мереж; бути гранично відкритим та вірити в себе – і тоді за вами підуть ті, кому цього не вистачає… Чекаю на вас у своєму колі за 11 років. На зв’язку!..

Влад Дубовенко,16 років

(1 місце)

______________________________________________________________________________________________

«Доброго ранку місто, сьогодні 4 травня 2030 року. Перейдемо одразу до головних новин…»,- саме з цих слів, які лунали з хриплуватого радіо почався ранок у лікарні, де щойно вийшов з одинадцятирічної коми Анатолій.

- «Лікарю, де я?»,- сказав чоловік стомленим, але не позбавленим надії та оптимізму голосом

- Ви щойно вийшли з коми. Ми вже не сподівалися на краще, але новий диво препарат допоміг вам. Що ви пам’ятаєте з останнього?

Думки були сплутані, розбігалися, наче стадо непосидючих овець. Єдине, що зміг вимовити Толік

Вибори….кандидати, 39 штук…

- Що ж, вам треба багато чого дізнатися, а зараз відпочивайте.

Анатолій не хотів спати, адже побоювався знову випасти з реальності. Проте, втома взяла своє.

Пацієнт прокинувся від незрозумілого шуму. Це був кіт оснащений футуристичними окулярами та річчю, схожою на слуховий апарат. Звичайно, важко не помітити щось схоже на екзоскелет, проте увага Анатолія була прикута до окулярів.

- Привіт, я - кіт на прізвисько Василь. Я закріплений за вами, аби адаптувати вас та ваше мислення до сучасного світу.

- Дуже приємно, але як я тебе розумію?

- Це завдяки технології Quick Speak. Вчені не так давно змогли розшифрувати мову тварин і, як виявилося на практиці, саме коти допомагають в реабілітації. Зверніть увагу на пластину, схожу на планшет. Вибачте, ви ж не знаєте, що це таке…

- Якраз цей диво гаджет я ще застав. Тож, яка функція у цієї штуки?

- Дозвольте представити антигравітаційну пластину. Такий прилад використовується при будівництві, перенесенні важких вантажів та у вашому ліжку, аби попередити пролежні

- Чому ж вона не працює постійно?

В такому разі ви втратили б майже всю м’язову масу

- Зрозуміло.А як стався такий прорив в медицині?

- Завдяки , яку в свою чергу спровокував інцидент. В Луцькій лікарні пацієнта з апендицитом лікували Но-шпою. ЗМІ надали розголосу, і понеслась…

-Гаразд, Василю, розкажи, що трапилося в світі за цей час.

-Гадаю варто почати з того, що людина полетіла на Марс. Навіть сам Ілон Маск примарсився на поверхню. Зараз його називають Бароном Марса.

-Пригадую, він казав, що хоче опинитися на цій планеті, але не посмертно.

-Так, але найцікавіше те, що частина ракети була виготовлена у Дніпрі.

-Цікаво, навіть тут доклали руку. Мене аж розпирає від гордості. Повідай як розвивалася енергетика? Ще досі нафту качаєте, мавпенята?

-Зовсім ні. Спочатку влада заборонила їзду в центрі на бензинових та дизельних авто, а зараз кожен п’ятий автомобіль – це електромобіль ZAZ KENTAVRIA. І хоча він мало чим відрізняється від Renault, проте майже все Запоріжжя працює на задоволення попиту в Азії. А в Чорнобилі, до речі, найбільша в Європі сонячна електростанція, яка здатна забезпечити майже половину Київської області.

-Чорнобиль забезпечує електрикою? Аж не віриться, схоже на якусь казку. Котику, а розкажи про Київ. Як він змінився?

-Почну з наболілого: біля Шулявського метро стоїть пам’ятник недобудованому мосту. Як кажуть будівельники: «присів перепочити». Проте разом з цим будуються двоповерхові перехрестя, аби розвантажити дорожній рух. Вкотре був проведений ремонт скляного мосту імені Кличка. Тепер там можна стрибнути з банджі-джампінгу.

-Хто ж зараз мер міста?

-Віктор Павлік.

-Хто?...А Кличко чим займається?

-Кажуть, що в цьому році завершує кар’єру. Як то кажуть: «повісить гітару на цвях».

-Нічого собі. Пропоную зробити перерву, може я ще не зовсім готовий до цих дивакуватих змін. Мені необхідно обдумати все те, що ти сказав.

-Дійсно, є над чим подумати, і це ще далеко не всі новини.

-Наступного дня до Анатолія завітав його найліпший друг – Петрович. Прізвисько так причепилося до чоловіка, що навіть рідна мати так його кличе. Він, безцеремонно скинувши кота зі стільця, почав свій діалог про життя з нашим головним героєм. Після кількох слів про здоров’я, Петрович сказав:

Уяви нову тенденцію: «Платна підписка на дощ».

-«На що?», з недовірою перепитав Толік.

-На дощ. Вундеркінд з Харкова, працюючи зі схемами Тесли з магнітним полем, допрацював їх. Тепер можна викликати дощ навіть в Сахарі, чи в будь якому іншому куточку планети. А підписка на дощ дає змогу отримати довгоочікувані осади по понеділкам та четвергам о 10:00. Уяви наскільки простіше стало жити аграріям. Коштує таке задоволення 7 гривників.

-Тобто гривень?

-Ні, гривників. Нова валюта, яку впровадили на тридцятиріччя гривні…

-Не може бути, звучить як абсурд.

-Власне так і є, не вдалий жарт. Я так євро називаю. Відколи Україна вступила до ЄС в державі в обіході саме ця валюта. Розказати про ще один диво винахід?

-Звичайно, прошу.

-Має назву «Золоїдна установка». Прилад, який може лише за пів години перемістити людину з Києва в Нову Зеландію, наприклад. Золоїд, щоб простіше зрозуміти, - це бляшанка розміром з людину. Вона розкладає туриста на атоми і збирає в іншому місці в такій самій «бляшанці». На даний момент установка тестується на мишах, але потенціал видно неозброєним оком.

-Ок, а що зараз відбувається у світі гаджетів?

-Може я тебе розчарую, але Iphone 26 ще не вийшов, навіть на своїх ніжках ще не вийшов. Проте тепер мобілки тримають заряд близько тижня. Такий стрибок з автономністю пов’язаний, знову ж таки, з магнітним полем, точніше з різницею потенціалів, щось в тому роді. Взагалі вчені говорять, що за цією технологією майбутнє.

-Раптово їхню розмову перервали фанацькі кричалки футбольних вболівальників. Як завжди, вони кричали якісь незрозумілі гасла. Єдине, що було зрозуміло: «Вперед!»

-Як давно українці почали так яскраво проявляти свою підтримку та захоплення футболо?,-поцікавився Толік

-Відколи Red Bull побудував стадіон в Луганську. Його особливість в тому, що фасадна частина зроблена на 40% з переробленого сміття. До речі, цього року саме цей стадіон приймає фінал Ліги Європи. І знаєш хто зіграє? Зоря – Олександрія. Повертаючись до теми сміття, варто зазначити, що наша країна навчилася заробляти на цій темі. Спочатку непотріб імпортується до України, переробляється на електроенергію, а потім експортується в ці ж країни.

-Можемо, коли захочемо. Дякую за екскурс у теперішнє. Я ще послухав би, але мені вже час на відновлювальні процедури.

-Добре, одужуй. Я ще завітаю, до зустрічі!

Анатолій показав гарну динаміку та був виписаний раніше, ніж очікувалося. Вийшовши з лікарні, він викликав таксі. Водій говорив про що завгодно: комплектацію авто «Задоволений таксист», погоду, музичні вподобання, прем’єри в кіно, театрі, VR просторі та інше. Толіка дивували деякі речі, а деякі він просто не міг збагнути. Згодом взагалі втратив інтерес до розмови, аж  раптом чоловік спіймав себе на думці: «якщо в понеділок о 12 ранку у центрі Києва їде веселий та говіркий таксист, то в Україні все добре, для кожного з нас!»

 

P.S. Якщо Ви дочитали до цього моменту, Ви великий молодець. Ще хочу додати, що це був новий досвід для мене. Дякую, що дали змогу висловитися, бо в іншому випадку я не впевнений, чи змусив би себе сидіти та писати різні вигадки та побрехеньки, які запросто можуть збутися.

(Аби я знав як ставити смайлики у ворді, тут були б вони, а не ці жалюгідні виправдання).

 Синяговський Антон,

студент Національного Авіаційного Університету

(2 місце)

_______________________________________________________________________________________________

Надворі червень 2030 року. Місяць тому мені виповнилося 28 років і я вже четвертий рік працюю в біоінформатичній лабораторії і, за сумісництвом, депутатом Київської міської державної адміністрації.

За ці 10 років наша країна зробила немало для того, щоб зайняти лідируючі позиції в культурній, соціальній та економічно-політичній сфері.

Почнеться наша історія успіху з політичного життя країни. І хоча змін в політичному устрої не відбулося, ми змогли побороти прокляття українського суспільства- абсентеїзм та пасивність до участі в політичному житті та прийнятті рішень.

Кампанії спрямовані на залучення до політичного життя в нас тепер проводяться і для найменших громадян нашої країни – ще в дошкільному віці вони починають дізнаватися про те, хто такий президент і чому його вибирають, знайомляться з базовими засадами  політичного устрою.

Це знайомство продовжується вже в школі,  на уроках політології, що проводяться в 9 та 11 класах, де діти, які скоро матимуть право голосу, дізнаватимуться, як не піддаватися на маніпуляції, вчаться формулювати власну політичну позицію, збирати і фільтрувати інформацію. Для дорослих виборців проводяться рекламні кампанії та лекції, що також покликані допомогти виборцям з вирішенням того, за кого віддати голос та як не бути жертвою маніпуляції.

Допомагає також закон про ухилення від участі у виборах, згідно якого люди, що не брали участь у виборах без поважної причини зобов’язані виплатити штраф від 30 неоподатковуваних мінімумів, а також позбавляються права займати державні посади.

Завдяки цьому, кількість людей що є членами політичних партій, перегнала середній показник європейських країн і зараз складає 7,3%, а також зменшилася кількість кандидатів з темним минулим, оскільки тепер люди розуміють всю важливість їх голосу і двічі подумають, за кого його віддати.

Економічне життя країни також покращилося. З впровадженням вільних економічних зон в центральноукраїнському економічному регіоні ми змогли залучити більше іноземних інвестицій, ніж коли-небудь. Жертвуючи податковими надходженнями в короткочасній перспективі, ми змогли залучити таких гігантів як Microsoft, Samsung. Багато інших корпорацій погодилися перенести свої виробничі потужності  в Україну. В обмін на податкові канікули в 5 років і декілька інших вигідних пропозицій, вони взяли на себе управління локальною інфраструктурою і зобов’язалися щорічно в неї інвестувати. Таким чином, ми змогли вирішити і проблему робочих місць і обминути державний розподіл коштів на підтримку інфраструктури, завдяки чому майже всі вони витрачаються по прямому призначенню, а не осідають в карманах нечесних чиновників.

Залучення до антикорупційного комітету міжнародних спеціалістів, збільшення покарань та активні антикорупційні заходи, підтримані громадською кампанією про збільшення обізнаності в корупції, корупційних схемах та боротьбі з ними дозволило нам помітно збільшити кількість грошей, які також почали використовуватися по призначенню.

Зі збільшенням кількості грошей, збільшилося і фінансування у ті сфери, які раніше його майже не отримували, зокрема – наука.

За останні 3 роки відтік науковців з України скоротився на 57% - більше половини випускників вузів, та наукових працівників знаходять роботу на батьківщині, що сприяє накопиченню наукового потенціалу. Це дозволяє нам співпрацювати з закордонними вузами і дослідницькими центрами вже на рівних, взаємовигідних умовах, а престиж української науки визнається світом.

Освітні процеси також вже останніми роками стають більш стабільними, кількість нововведень, які ще 10 років назад сипалися на нас зернами з руки сіяча, поступово скорочуються. Звісно ще не можна сказати, що наша шкільна програма ідеальна, чи вивірена часом, але розподіл за профілями, нова комплексна програма, що об’єднує вивчення предметів, сконцентровуючи їх на конкретній темі дає свої плоди. Також, важливим нововведенням стало обов’язкове вивчення другої іноземної мови і видача мовних сертифікатів по закінченню школи, після проходження іспитів.

Сьогодні вузи більше сконцентровані на ті галузі, спеціалістів яких в Україні не вистачає – лікарі, інженери, програмісти, науковці отримали збільшення  академічних стипендій, а держава закупає більше бюджетних місць.

Реформування і підтримка професійних технічних училищ дозволила сьогодні майже забути про те, наскільки непрестижними вони вважалися ще якихось 7 чи 8 років тому. Сьогодні це новітні, устатковані навчальні заклади, після закінчення яких людина може влаштуватися по спеціальності з гідною оплатою власної праці.

Розвиток науки в свою чергу сприяв переосмисленню природокористування. Ліс, вода, поля, енергетичні та мінеральні ресурси – використання всього сьогодні раціоналізується, збільшується продуктивність переробки та зменшується кількість відходів. Поступово відбувається очищення водойм, зокрема Дніпра, після побудови сміттєпереробних заводів, кількість сміття,  що вивозиться на полігони знизилась до 34%, в найближчому майбутньому ця цифра буде тільки зменшуватися.

Вирубка лісу продовжується, як і добуток янтарю, але завдяки жорсткому державному контролю, вони трансформувалися у цілком легальні структури з спеціалістами і дозволами.

Наприклад, ліс тепер вирубується по фінській технології, коли вирубується не площа вчисту, а певна кількість дерев на ній, що дозволяє зберігати екосистему, при цьому збільшуючи об’єми видобутку деревини.

Янтарний ж бізнес нині перейшов цілком в руки держави, яка продає ліцензії і, після перевірки обладнання на видобуток і обстеження території, видає також дозвіл на початок робіт.

Сьогодні будуються нові атомні електростанції, взамін застарілим і непродуктивним ТЕС, вони будуть залишати менший екологічний слід, а також матимуть вищу продуктивність.

Все частіше і частіше закордонні ЗМІ починають визнавати, що Україна «підняла голову» і «розпустила коси». Завдяки активній підтримці світової спільноти і санкціям накладеним на Росію, після приєднання до них Китаю у 2023, вона впала в пучину внутрішніх міжусобиць і припинила підтримку сепаратистів. Без підтримки Росії, вони не змогли продовжувати збройний конфлікт і припинили супротив. Сьогодні міжнародні процеси щодо повернення Криму ще тримають, але це лише питання часу.

Що ж до повсякденного життя, то Україна у 2030 році схожа на Україну минулого набагато більше, ніж люди вчорашнього могли чи хотіли уявити. Мабуть, вони були засліплені неоманією та уявляли нашу сучасність занадто технологічною. Звісно, ми вже не користуємося послугами кур’єрів, які сколихнули свого часу суспільство, служб «Glovo» чи «UberEats», адже на зміну їм прийшла «FlyMeal» - дитя українського старт-апу, що доставляє їжу за допомогою дронів. Для обслуговування цих крилатих машин, ресторани розробили окремі роботизовані каси, а дістатися дрони можуть навіть до вікна на 18 поверсі, що дозволяє скоротити час доставки до декількох хвилин та зробити її максимально зручною. Однак, в багатьох інших аспектах моє повсякденне життя залишилося таким, як і багато років тому. Для ілюстрації цього я наведу приклад типового для мене вечора п’ятниці (так, все ще п’ятниця залишається останнім робочим днем тижня). Він є за своєю суттю, схожий з наведеним Нассімом Талебом ще в далекому 2012 році в книзі «Антикрихкість».

Так, я піду з друзями в ресторан (таверни існували і 2500 років тому). Я взую черевики, які не надто відрізнятимуться від чобіт, які 5300 років тому носив чоловік, чию мумію знайшли в льодовику в австралійських Альпах. Оскільки піти ми вирішили в типовий ресторан «європейської кухні», то їстиму я столовими приборами – технологія, що була винайдена ще в Месопотамії. Питиму я кока-колу – більш «молодий» напій, винайдений в 1886 році. Її наллють в стакани – виріб, що відомий ще прадавнім єгиптянам та жителям Месопотамії ХVI ст. до н.е. Їжу нам все ще приготують за допомогою однієї з найбільш архаїчних технологій (вогонь) та кухонного приладдя, що існувало ще в епосі Давнього Риму. Однак, не зважаючи на те, що ніякого левітуючого взуття на вулицях міста ще не зустрічається, одягнений я не в космічний костюм та їм не синтетичну таблетку, існують зміни у проведенні вечора в ресторані, порівняно з цим процесом в Україні 2020 року.

По-перше, дістався я до ресторану на електрокарі на сонячних батареях - через глобальне потепління кількість сонячних днів в Києві стрімко зростає, тому проблем з підзарядкою автомобіля не виникає. По-друге, замовлення кожний з нас зробив ще не виходячи з дому через додаток «OrderPro»: він дозволяє не лише бронювати столик на певний час в будь-якому кафе чи ресторані Києва, але і обирати його на карті та замовляти відповідні позиції з меню. Ресторанів з такою ж кількістю офіціантів, як ще на початку 2020-х майже не залишилося. У більшості їх функції виконує автоматизована система подачі блюд (через люк в кожному столі). Однак, кілька адміністраторів для контролю та наглядом за процесом все ж залишаються. Оплата замовлення також відбувається через «OrderPro», а таке поняття як «чайові» зникло з нашого лексикону. По-третє, з огляду на поширення руху з захисту тварин та публікації результатів численних досліджень про шкоду вживання м’яса (в контексті здоров’я та викидів CO2), значно скоротилося його наявність в меню більшості ресторанів, а страви навіть «європейської кухні», що містили м'ясо у складі, зазнали змін. Ще одним важливим моментом є персоналізації відвідування ресторанів. Тепер кожний столик є окремою зоною і відгороджений від інших спеціальною «світловою шторою». Вона дозоляє розмити зображення навколо столика та підібрати музику, що до вподобі саме вашій компанії, приглушивши її звучання для інших відвідувачів.

Значні зміни відбулися впродовж останніх 10 років в сфері охорони здоров’я. До найважливіших з них належать саме зміна підходу в ставленні до здоров’я, як власного так і оточуючих. Молодь набагато менше соромиться та приховує проблеми зі здоров’ям від однолітків. В моду ввійшло коректне ставлення до них та толерантність, повага до особливостей кожного. Так, діти з діабетом більше не змушені ховатися в туалеті для введення ін’єкцій, а можуть спокійно це робити під час прогулянки в парку або на дитячому майданчику, а мамам дітей з синдромом Дауна більше не потрібно виходити на прогулянку після заходу сонця для уникнення косих поглядів і грубих слів.

Крім цього, за останні 10 років значних змін зазнав сам процес контролю за здоров’ям та організації лікування. В Україні всі державні та приватні лікарні були включені до єдиної бази, що дозволило розробити уніфіковану картотеку пацієнтів. Завдяки цьому, навіть якщо пацієнт звертався до декількох різних лікарів у різних закладах охорони здоров’я, кожний з спеціалістів має доступ до повної інформації про стан пацієнта. Додатково варто зазначити, що записатися на прийом до лікаря в режимі «онлайн» стало можливим і в державних лікарнях завдяки додатку «UkraineHealth». В ньому пацієнти мають змогу знайти найближчий заклад охорони здоров’я, переглянути режим роботи, дати прийому лікарів, залишити відгук про якість наданих послуг, тощо.

З огляду на значне поширення гаджетів контролю за здоров’ям, можливим стала їх синхронізація з онлайн карткою пацієнта. В результаті цього, лікар може отримувати інформацію про стан здоров’я пацієнта на регулярній основі. Також в Україні була запущена програма з проведення панелі аналізів для виявлення генетичних та автоімунних захворювань для всіх бажаючих. Це дозволило підвищити інформативність серед населення про стан здоров’я, підвищити ефективність лікування та, відповідно, зекономити кошти та час лікарів та пацієнтів.

В сфері транспортного сполучення в Україні відбулися кардинальні зміни також. Так, після успішного запуску в 2021 році китайською компанією China Railway Rolling Stock Corporation (CRRC) поїздів на базі магнітної левітації, що утримуються над дорогою, рухаються та керуються за допомогою електромагнітного поля, було прийнято рішення про модифікацію всієї системи залізничного полотна та закупівлі поїздів. В результаті цього, поїздка з Києва до Львова/ Харкова/ Одеси займає близько 50 хвилин (а не 6 годин, як це було ще в 2020 році). Це сприяло підвищенню економічної активності населення, розвитку туризму та бізнесу, підвищило рівень зайнятості серед населення.

Окрім цього, завдяки неупердженому проведенню тендеру та вибору іноземної компанії з ремонту дорожнього покриття на початку 2020-х, анекдоти про українські дороги відійшли в минуле. На найбільших трасах були установлені станції вимірювання ваги автомобілів, а на порушників норм накладалися (та головне, стягувалися) значні штрафи. Це дозволило забезпечити належний захист покриття та підвищити легкість, швидкість перевезення, як пасажирів, так і товарів.

Україна майбутнього була в руках кожного з нас. Саме наші правильні рішення, активна позиція і реформи дозволили нам стати тими, хто ми є, зберегти ідентичність, самобутність і незалежність.

 

 Дзьобак Андрій,

Київський національний університет ім. Т. Шевченка

(3 місце)

Вітаємо наших переможців та бажаємо їм наполегливо працювати, аби  їх Україна майбутнього стала реальністю!