Антирейдерський закон: наміри гідні, але чи буде ефект?

08.10.2019

agropolit.com

Доволі позитивним кроком у напрямку подолання рейдерства стало ухвалення Верховною Радою України законопроекту № 1056-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності». Зміни торкнулися низки законодавчих актів, що так чи інакше стосуються відчуження майнових прав. 

Насамперед, документом запроваджено обов’язкове нотаріальне посвідчення договорів про відчуження корпоративних прав, принцип одночасності вчинення нотаріальної дії та державної реєстрації прав. Крім того, змінами до КУпАП України підвищено відповідальність за порушення порядку здійснення реєстраційних процедур та усунуто з переліку осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій так званих акредитованих суб’єктів. 

Своєчасним стало вдосконалення законодавчого порядку визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірки повноважень представника фізичної або юридичної особи. У низці норм закладено імперативне положення про запровадження перевірки довіреностей лише шляхом звернення до Єдиного реєстру довіреностей. Сподіваюсь, це дасть змогу запобігти будь-яким незаконним маніпуляціям із відповідними документами. Крім того, вказане стане одним із важелів, який зможе забезпечити належний ступінь безпеки правочинів. 

Заслуговує на увагу й комплекс змін, внесених безпосередньо до ЗУ «Про нотаріат». Зокрема, давно назрілими є зміни до ст. 43 цього закону, що регламентує порядок установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Оскільки наразі паспорт громадянина України видається з 14 років, а аналізована норма закону дотепер зобов’язувала нотаріусів встановлювати особу громадянина віком до 16 років за свідоцтвом про народження, у подальшій нотаріальній практиці вказане архаїчне положення буде приведено у відповідність до чинного законодавства. Логічним видається також підключення нотаріусів до Єдиного державного демографічного реєстру.

Давно назрілим було й положення, що передбачало б одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва йдержавної реєстрації прав та встановлення можливості вчинення відповідних дій лише за місцезнаходженням майна. Новоухвалений закон допускає випадки видачі Міністерством юстиції наказу про дозвіл на проведення реєстрації незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.Однак, на жаль, не деталізує такого переліку. З метою усунення можливих зловживань необхідно переглянути це положення на предмет його максимального уточнення.

Певні застереження викликає нова редакція ст. 116 ЦК України, що стосується прав учасників господарського товариства. Йдеться про укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, через так звані електронні майданчики. Це може бути використано в порушення основоположних гарантій права власності та слугувати одним зі способів незаконного відчуження майнових прав, а відтак потребує вдосконалення супутніх механізмів.

Доволі позитивним є усунення з ринку реєстраційних послуг (шляхом внесення змін до ст. 6 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») так званих «акредитованих суб’єктів», завдяки яким і втілювалась переважна більшість рейдерських схем. Йдеться про юридичних осіб публічного права, втрудових відносинах з якими перебували державні реєстратори. Варто не баритися із внесенням до цього закону змін, які встановлюватимуть додаткові кваліфікаційні вимоги до реєстратора (наявність стажу роботи за фахом тощо).

Якісні зміни внесено і в частині вдосконалення програмних продуктів, застосованих під час здійснення процедури державної реєстрації. Передбачається, що доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав здійснюється шляхом багатофакторної аутентифікації, а у випадках проведення нотаріусами державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальних дій, реєстраційна справа формується в електронній формі, що видається доцільним, насамперед, з точки зору забезпечення протидії рейдерству.

Те саме стосується й положення ст. 20 аналізованого закону, яким встановлюється, що заява на проведення реєстраційних дій в електронній формі подається за умови підписання її заявником із використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

Таким чином, підтримані пропозиції видаються досить раціональними з точки зору забезпечення належного рівня протидії рейдерству. Втім їх дієвість залежатиме від забезпечення контролю за виконанням цих заходів. 

Окрім того, надалі необхідно буде зважати на тенденції правозастосування, які так чи інакше сформуються з реалізацією вимог аналізованих норм на практиці, та, зрештою, продемонструють наступні пріоритетні шляхи розвитку відповідної частини національного законодавства.

Андрій Помазанов, експерт з реформування правоохоронних органів, органів юстиції та судової гілки влади UIF

Вперше опубліковано: Ліга.net