Єдиний правоохоронний орган України, який за 28 років незалежності країни практично не зазнав ніяких змін – Служба безпеки України.
Увесь цей час Україна мала багатовекторний рух: трохи на Захід, трохи на Схід, а в перервах тупцювала на місці.
І тільки «завдяки» російському вторгненню на Сході, вектор руху України остаточно визначився як прозахідний. Членство в Європейському Союзі та Північноатлантичному Альянсі стало єдиним можливим порятунком української державності в сучасних реаліях.
Але у наших західних партнерів є низка зустрічних обов’язкових вимог у сфері безпеки, необхідних для повноцінного членства України в Європейській сім’ї. Їх виконання дозволить розраховувати на військову допомогу НАТО.
1. Одна з найдавніших рекомендацій західних партнерів, яка поступово переросла у вимоги – це ліквідація у Служби безпеки України невластивих сучасній спецслужбі функцій. Не секрет, що у своїй повсякденній роботі СБ України продовжує користуватися термінологією, принципами, методами, а в деяких випадках ще й технікою колись всесильного КДБ СРСР.
Наразі СБ України займається виявленням, припиненням та розслідуванням кримінальних проваджень, які на думку західних фахівців, є неправильними функціями для справжньої спецслужби. Зокрема, мова йде про припинення корупційних злочинів, боротьбу з контрабандою, організованою злочинністю, а також розслідування злочинів у сфері економіки.
За останні 10 років спецслужба неодноразово ставала об’єктом звинувачень в протиправному тиску на бізнес з метою особистого збагачення окремих топових керівників. Як приклади наводилися багатомільйонні схеми, на які поширюються інтереси СБУ: імпорт/експорт волоських горіхів, природного газу, нафтопродуктів, а також державні закупівлі у сфері медицини тощо.
Крім того, керівники грошових підрозділів спецслужби неодноразово ставали та ще й ставатимуть фігурантами журналістських розслідувань, під час яких у родичів цих керівників виявляли величезну кількість рухомого і нерухомого майна, походження якого неможливо пояснити здоровим глуздом.
2. Ще одне важливе демократичне побажання наших партнерів – це впровадження справжнього й повноцінного парламентського контролю за діяльністю спецслужб. Закон надає право спеціальним службам таким, як СБ України, Управлінню державної охорони, Службі зовнішньої розвідки України, а також Головному розвідувальному управлінню Міністерства оборони України спеціальні повноваження, які дозволяють їм на власний розсуд не тільки обмежувати права людини, але й порушувати їх.
На національному рівні завжди існує ризик зловживань повноваженням спеціальними службами в політичних цілях, на догоду інтересам окремих політичних сил або третіх осіб. Насамперед, це стосується незаконного збору інформації про політичних конкурентів, політичний шантаж, незаконне прослуховування телефонних переговорів опозиційних політиків.
Одна з істотних специфік роботи спецслужб у тому, що значна її частина перебуває під грифом «Секретно», «Цілком таємно». Це звільняє її від процесу публічної звітності, який застосовується до всіх інших державних органів.
Саме зайва секретність не здатна боротися з корупцією всередині відомства. Впроваджена спецслужбою практика засекречування декларацій про доходи своїх співробітників пояснюється тим, що вони виконують важливі державні завдання, а розсекречення декларації про їхні доходи нібито може негативно позначитися на їхній особистій безпеці.
Виходить, що спецслужби та їхні співробітники перебувають поза увагою та громадським контролем.
Водночас спецслужби функціонують на податки, які сплачує в бюджет населення країни, тому суспільство має об’єктивну причину знати, в яких обсягах і на які цілі спецслужби використовують їхні гроші.
У складі Верховної Ради України необхідно створити один спеціалізований постійний Комітет, який опікуватиметься діяльністю спеціальних служб й виконуватиме роль громадського запобіжника.
Саме цей Комітет розглядатиме справи, пов’язані з фактами й скаргами про порушення прав, свобод та інтересів громадян з боку спеціальних служб.
Зокрема, Комітет матиме повноваження здійснювати контроль за стратегічною політикою діяльності спецслужб, заслуховувати їх керівників на предмет формування бюджету органу, отримувати звіт про використання бюджетних коштів тощо.
Таким чином незалежний парламентський контроль сприятиме забезпеченню незалежного й ефективного виконання спецслужбами їхніх функціональних обов’язків.
Іван Ступак, Асоційований експерт програми реформування правоохоронної та судової систем UIF