Доля «люстрації»: чого очікувати, чого остерігатися?

24.10.2019

Нещодавно Європейським судом з прав людини ухвалено рішення, яким визнано допущення Україною порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що прямо чи опосередковано накладає на Україну низку зобов’язань.

По-перше, у рішенні йдеться про порушення статті 6 Конвенції, якою гарантовано право на справедливий суд (зважаючи на довготривалий розгляд відповідних справ українськими судами). Це – одне з найбільш поширених порушень України, які на сьогодні визнаються ЄСПЛ. На жаль, Україна переважно обмежується вжиттям заходів індивідуального характеру щодо поновлення порушених прав заявників, до яких належить і виплата грошових компенсацій, тоді як питання вжиття заходів загального характеру, які слугували б усуненню причин таких порушень, поки залишається відкритим.

По-друге, Судом у даній справі було встановлено дискримінаційний характер чинного законодавства України з питань очищення влади (люстрації). У рішенні вказується як на непропорційність заходів, застосованих щодо заявників, так і в цілому на застосування такого законодавства до надто широкого кола державних службовців. На переконання суддів ЄСПЛ, це означає, що аналізований закон не характеризується конкретно визначеною спрямованістю (що забезпечує, зокрема, і якість закону), чим відрізняється від прийнятих у Європі моделей люстрації.

Між тим, не можна забувати, що Конституційний Суд України, розглядаючи люстраційний закон, не знайшов у ньому суперечностей з Конституцією України. Це є свідченням того, що наведена проблематика має системний характер та потребує стратегічного бачення держави.

У зв'язку із цим, постає два основних запитання: чи можливо скасувати даний закон? Якщо так, то якими будуть наслідки такого кроку?   

Наразі законодавча процедура не встановлює жодних перешкод до скасування даного нормативного акту. Як відомо, у Парламенті вже зареєстровано законопроект № 2287 «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про очищення влади». Насправді, підтримку депутатами вказаного закону фактично можна буде розцінювати як вжиття заходів загального характеру, спрямованих на виконання рішення ЄСПЛ.

Наслідки ж скасування законодавства про очищення влади матимуть характер бомби сповільненої дії, адже по суті Держава Україна візьме на себе зобов’язання поновити «люстрованих» держслужбовців на посадах та виплатити компенсацію за останні роки. У протилежному випадку можна буде очікувати нових рішень Європейського суду.

Якщо Закон «Про очищення влади» буде залишатися чинним, на Україну очікує значне збільшення кількості аналогічних судових проваджень, а, згодом, і «шаблонних» рішень ЄСПЛ про поновлення у правах відповідних держслужбовців. Певна річ, навіть за умови масовості таких звернень до суду, про наявність фактів порушень щодо всіх заявників не йтиметься, однак суттєве підвищення навантаження на українські суди буде цілком реальним.

Сьогодні Україна стоїть перед відповідальним вибором, який у подальшому визначить як долю осіб, що можуть претендувати на поновлення своїх прав, у разі, якщо їх дійсно було порушено, так і долю суспільства в цілому. Особливої уваги у цьому розрізі потребує оцінка усіх ймовірних ризиків, які можуть мати місце у разі розвитку подій як за першим, так і за другим сценарієм.

 

 Андрій Помазанов, експерт з реформування правоохоронних органів, органів юстиції та судової гілки влади UIF