Залік чи не залік? Що чекає на вищу освіту в Україні

28.11.2019

За проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти» у першому читанні проголосували 311 народних депутатів, однак це не привід розслаблятися перед другим читанням, адже на запропоновані парламентарями норми очікує «залік» фахової спільноти.

Пропоновані цим законопроєктом зміни в основному зачеплять чотири аспекти діяльності закладів вищої освіти (оскільки трансформація університетів у повноцінні суб'єкти господарювання наразі не передбачається, залишу абревіатуру ЗВО):

  1. Систему ліцензування ЗВО та освітніх програм.
  2. Правила та норми прийому вступників.
  3. Регульовані професії.
  4. Академічну доброчесність.

Розберемося в них детальніше.

Ліцензування: для близько сотні спеціальностей буде скасовано обов’язковість ліцензування. Надалі пропонується цю процедуру застосовувати лише до тих освітніх програм, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з окремих професій, для яких запроваджено додаткове регулювання. В інших випадках ліцензуватиметься лише освітня діяльність самого ЗВО на певному рівні вищої освіти. Окремо регламентується ліцензування освітньої діяльності ЗВО, які навчатимуть іноземних студентів.

На концептуальному рівні вони підкреслюють роль ЗВО як «кузні кадрів»

Також законопроєктом передбачено врегулювання змісту ліцензійних умов, деталізовано процедуру видачі ліцензії й повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки тощо. Усе це доречні і своєчасні нововведення.

Але є кілька лакун, які варто заповнити до другого читання. Йдеться про вимоги положення про акредитацію освітніх програм, які формує НАЗЯВО. Їх варто доповнити нормою про відповідність загальноєвропейським вимогам, застосованих у Європейській асоціації із забезпечення якості вищої освіти (European Association for Quality Assurance in Higher Education (ENQA). Також доцільно простежити, щоб один і той самий орган не був одночасно наділений функціями регулятора та контролю. Наразі НАЗЯВО поєднує і перше, і друге. Це закладає в його діяльність підступний конфлікт інтересів. Він нівелюється персональним складом агенції, але в якийсь момент може спрацювати. Тож варто провести додаткові консультації і, можливо, публічні дискусії для уточнення ролі НАЗЯВО в національній системі освіти.

Правила прийому до ЗВО. Одна з резонансних новел: мотиваційний лист для вступу. Паралельно пропонується збільшити вагу творчих конкурсів у нарахуванні конкурсних балів та запровадити єдиний вступний іспит з іноземної мови. Законопроєктом передбачено розширення доступу до вищої освіти для мешканців тимчасово окупованих територій. Істотним кроком до зміни статусу студентів стане укладання договору про навчання між закладом вищої освіти та вступником, впровадження застосування технологій зовнішнього незалежного оцінювання для вимірювання результатів навчання, здобутих на основі профільної середньої освіти та фахової передвищої освіти та на першому (бакалаврському) рівні (освітньо-кваліфікаційному рівні спеціаліста), їх використання поряд з іншими результатами для прийому до закладів вищої освіти та атестації здобувачів. Усі ці норми варто вітати, особливо щодо укладання договору між студентами та ЗВО.

Є норми, які необхідно уточнювати. Наприклад, можливість отримати додатковий бал за мотиваційний лист. Ідея дуже правильна і назріла. Але в теперішній моделі, де основа — це результати ЗНО, дещо контроверсійна. Після першого читання залишилося багато запитань без відповіді. Зокрема, бал даватиметься за сам факт подачі мотиваційного листа чи за його зміст? Якщо останнє, то які критерії його оцінювання і хто перевірятиме? Чи зможе ЗВО делегувати у приймальну комісію достатню кількість осіб, які належним чином оцінять зміст мотиваційного листа тощо. Тож, чому не об'єднати новелу про мотиваційний лист з нормами, які вже є у чинному законі, пов’язані з участю в міжнародних олімпіадах та інших подібних форматах? Це можна було б сформулювати таким чином: прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра чи бакалавра (магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямувань) здійснюється на основі повної загальної середньої освіти за результатами зовнішнього незалежного оцінювання знань і вмінь вступників та рівня їх творчих та/або фізичних здібностей з урахуванням (далі за текстом) мотиваційного листа, що має бути підтверджений відповідними результатами дослідницької діяльності, соціальних і/або підприємницьких проєктів), бала за особливі успіхи у міжнародних олімпіадах (за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки).

Чому світова система освіти приречена

Разом з тим, як на мене, у блоці питання про зміни вимог до вступників є суперечлива пропозиція. Наприклад, щодо права на першочергове зарахування на медичні, мистецькі та педагогічні спеціальності тих абітурієнтів, які погодяться не менше трьох років відпрацювати у сільській місцевості або селищах міського типу та уклали відповідну угоду. Норма діятиме при зарахуванні на місця, що фінансуються за державним (регіональним) замовленням на конкурсній основі у межах установлених квот. Тобто новела не змінює модель кардинально, лише додає ще один критерій ранжування абітурієнтів з рівними балами. За таких умов конкуренція відбуватиметься між тими, хто набере менше балів за результатами ЗНО. Більшістю це сприйматиметься як вимушений компроміс. Сумніваюсь, що це спонукатиме молодих спеціалістів сумлінно виконувати свою роботу. Три роки їм нічого не світить, крім умовної «Зачепилівки», яку вони обрали в обмін на навчання на бюджеті. Певно варто шукати інших способів залучення спеціалістів у населені пункти, які активно втрачають молодь.

Академічна доброчесність: вводиться норма про скасування рішень про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома у зв’язку з виявленими у захищеній дисертації фактів самоплагіату, фабрикації та/або фальсифікації. Щоправда, ця норма буде застосована лише щодо дисертацій, захищених після набрання чинності цього закону.

Як врятувати українську освіту

Посиленню академічної доброчесності з великою ймовірністю сприятиме уточнення норми про індивідуальний навчальний план, що її містить чинний закон, і яка, у більшості випадків, не виконується. У новій редакції п. 6 статті 10 йдеться, що на основі навчального плану для кожного здобувача вищої освіти має бути сформовано та затверджено навчальні плани на кожний навчальний рік, які є обов’язковими для виконання. Єдине, що варто додати до нового формулювання — речення про формулювання здобувачем освіти власних дослідницьких, творчих, професійних цілей. Саме на їх основі варто формувати індивідуальний навчальний план студента університету.

Усі згадані запропоновані або потенційно можливі зміни є взаємопов'язаними. На концептуальному рівні вони підкреслюють роль ЗВО як «кузні кадрів». «За бортом» залишилися питання, пов’язані з університетами, як складовою екосистеми інновацій, та розвитком наукових досліджень в університетах.

Які аспекти (із тих, що хоча б усвідомлюються ключовими гравцями сфери) законодавці поки що воліють не зачіпати цим законопроєктом? Передусім йдеться про модель управління інституцією вищої освіти. Можливо це і виправдано в умовах турборежиму. Втім, норму про умови контракту з обраним керівником, що включатиме цільові показники для нього на період каденції, варто прописати чіткіше, передбачивши механізми проміжного звітування.

Що необхідно у найближчій перспективі:

Розділити операційний (тактичний) і стратегічний рівні управління. Сьогодні зазначені у законі «Про вищу освіту» норми по суті «зливаються» як у повноваженнях керівника, так і у повноваженнях Наглядової ради. Треба прописати норму про аналітичне забезпечення та «офіс» (адміністративну команду) керівника ЗВО.

Зафіксувати норму про делегування частини рішень на рівень кафедр і факультетів. Це дасть змогу розвантажити керівника для справді стратегічних рішень й подолати явище, яке отримало назву «ректорський феодалізм». Також необхідно вилучити або змінити норму про те, що керівник (за посадою) має входити до складу вченої ради.

 

Микола Скиба, експерт напрямку "Освіта" аналітичного центру " UIF

Вперше опубліковано: НВ