Анатолій Амелін: Коронавірус показав критичну залежність розвинених країн від Китаю

18.05.2020

Фото: New Retail

Скоро Китаю буде дуже боляче. А разом з ним знову всьому світу. Таку думку висловив Анатолій Амелін, керівник економічних програм UIF на своїй Фейсбук-сторінці.

Він вважає, що коронавірус, який стартував з великого промислового регіону Китаю (Ухань), де розташовані офіси 500 міжнародних компаній, показав критичну залежність розвинених країн від китайських виробничих ланцюжків.

«За останні два десятиліття Китай став найбільшим у світі експортером проміжних товарів, що використовуються для виробництва кінцевої продукції. На його частку припадає 1/3 цього світового ринку, що набагато перевищує частку країни в більшості споживчих секторів», - розповів Анатолій Амелін.

Він також навів приклади з доповіді, яка підтверджує, що багато країн критично залежать від Китаю. 

«У доповіді, опублікованій Товариством Генрі Джексона, йдеться що США, Великобританія, Нова Зеландія, Канада, Австралія критично залежать від Китаю щодо 831 окремої категорії імпорту - з яких 260 елементів обслуговування критичної національної інфраструктури (!)

Зокрема,

- Австралія стратегічно залежить від Китаю по 595 категоріях товарів. 167 з них мають додатки в критично важливій національній інфраструктурі.

- Нова Зеландія стратегічно залежить від Китаю по 513 категоріях товарів. 144 з них мають додатки в критично важливій національній інфраструктурі.

- США стратегічно залежать від Китаю щодо 424 категорій товарів. 114 з них мають додатки в критично важливій національній інфраструктурі.

- Канада стратегічно залежить від Китаю по 367 категоріях товарів. 83 з них мають додатки в критично важливій національній інфраструктурі.

- Великобританія стратегічно залежить від Китаю щодо 229 категорій товарів. 57 з них мають додатки в критично важливій національній інфраструктурі.

Кожній з 5 країн в звіті дані рекомендації:

  1. Провести і опублікувати аудит на національному рівні та на рівні компаній, ступінь залежності від Китаю щодо сировини, компонентів в складних ланцюжках поставок;
  2. Провести національний огляд стратегічних галузей для виявлення і визначення пріоритетів захисту від залежності від Китаю;
  3. Огляд двосторонніх інвестиційних договорів та угод про вільну торгівлю, щоб оцінити, як ефективно вони управляють ризиком від стратегічної залежності від Китаю;
  4. Огляд існуючих торгових партнерств, щоб визначити шляхи, якими співпраця може зменшити стратегічну залежність від Китаю», - розповів Анатолій Амелін.

 

Найімовірніше, вважає він,  аудит легалізує процес, який був уже спровокований санкціями США проти Китаю.

«- Згідно Nikkei Asian Review, більше 50 транснаціональних корпорацій поспішають уникнути каральних тарифів, встановлених Сполученими Штатами;

- Apple закликала великих постачальників розглянути можливість вивезення 15% -30% відсотків виробництва iPhone з Китаю;

- HP і Dell планують перенести до 30% відсотків виробництва своїх ноутбуків з Китаю в Південно-Східну Азію та інші країни;

- Microsoft, Google, Amazon, Sony і Nintendo також планують вивести частину свого виробництва з Китаю.

- В опитуванні, опублікованому раніше Американською торговою палатою, приблизно 40% з 250 опитаних фірм заявили, що вони «розглядають або перенесли виробничі потужності за межі Китаю».

Незважаючи на той факт, що час доставки до магазинів  США можуть зайняти до 40 днів з Таїланду, тобто майже вдвічі більше, ніж з Китаю, лише деякі рітейлери готові платити преміальну ціну, яку необхідно стягувати, щоб зберегти виробництво в Гуандун.

Ще до початку торгової війни японські, південнокорейські і тайваньські компанії почали диверсифікувати свої інвестиції в офшорний видобуток у В'єтнамі та інших країнах Південно-Східної Азії, до того ж в деяких випадках такі результати перевищують обсяги поставок з Китаю, як, наприклад, з мобільними телефонами Samsung Electronics. Ось і Японія виділила 2,2 мільярди доларів зі свого рекордного пакету економічних стимулів, щоб допомогти своїм виробникам перевести виробництво з Китаю», - зауважив Анатолій Амелін.

Керівник економічних програм UIF вважає, що наразі проблема полягає в тому, що економіки держав Південно-Східної Азії і так сильно залежать від Китаю в плані виробництва, але деякі країни вже почали перенесення виробництв з Китаю.

«Як наслідок, стратегія переміщення ланцюжків створення вартості в Південно-Східну Азію з Китаю справила обмежений (!) вплив на кінцеву мету компаній щодо зниження ризику концентрації. А Американські компанії, в свою чергу, вже почали переносити виробництво запчастин з Китаю до Мексики. Нідерландський РабоБанк нещодавно опублікував звіт про те, які країни виграють від перенесення виробництв з Китаю. України в ньому немає, проте... А чому б нам, за умови правильної промислової політики, не створити умови для перенесення в Україну виробництв і стати недорогим і швидким постачальником з хорошою логістикою продукції для всього світу? Правда, хто здатний сьогодні в Україні системно організувати цей процес? Питання риторичне ...», - підсумував він.